Зі збірки «Кохання, жінки та життя»
Людина яка дивиться
крізь туман
Мені як ніколи важко
описувати
дерева і вікна
а також
біль і майбутнє
дзвіниця мовчазна і незрима
і якби вона
заговорила
свого
дзвону гудінням
то була би
подібна
на
меланхолійний привід
роги вулиць втратили гострість
і ніхто уже не сказав би
що
жорстокість існує
кров мучеників є просто
злоби
блідою плямою
як змінює речі туман
у загреб залишилось певності
не більше
аніж у голоти
садизм став верхом іронії
марнославні зробилися провами
чиєїсь
чужої відваги
а скромних не видно зовсім
та знаю я хто є хто
за цим
серпанком невизначености
знаю я де безодня
знаю де
немає бога
знаю де смерть панує
і знаю де
немає тебе
туман не є забуттям
але
передчасним відстроченням
якби ж тільки це зволікання
не
зношувало мої мрії
якби ж тільки цей туман
не входив у
мої легені
і якби ти дівчисько
виринула із
нього
ніби прекрасний спогад
що обличчям
обернеться
і я нарешті дізнаюся
що полишиш
назавжди
це повітря
густе і прокляте
коли твої очі
зустрінуться з моїми і зрадіють
моєму
прибуттю безперервному.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Hombre que mira a través de la niebla
Me cuesta como
nunca
nombrar los árboles y las ventanas
y también el futuro y el dolor
el campanario
está invisible y mudo
pero si se expresara
sus tañidos
serían de un fantasma melancólico
la esquina pierde
su ángulo filoso
nadie diría que
la crueldad existe
la sangre mártir
es apenas
una pálida mancha de rencor
cómo cambian las
cosas
en la niebla
los voraces no
son
más que pobres seguros de sí mismos
los sádicos son
colmos de ironía
los soberbios son
proas
de algún coraje ajeno
los humildes en
cambio no se ven
pero yo sé quién
es quién
detrás de ese telón de incertidumbre
sé dónde está el
abismo
sé dónde no está dios
sé dónde está la
muerte
sé dónde no estás tú
la niebla no es
olvido
sino postergación anticipada
ojalá que la
espera
no desgaste mis sueños
ojalá que la
niebla
no llegue a mis pulmones
y que vos
muchachita
emerjas de ella
como un lindo
recuerdo
que se convierte en rostro
y yo sepa
por fin
que dejas para siempre
la espesura de ese aire maldito
cuando tus ojos
encuentren y celebren
mi bienvenida que no tiene pausas.
Послухати в
оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар