Зі збірки «Кохання, жінки та життя»
Людина яка дивиться
на землю
Як би я бажав іншої долі
для цієї бідної сухої землі
що у кожній грудці несе усю майстерність
і усе мистецтво світу
і пропонує своє розкрите лоно насінню
яке мабуть не з’явиться ніколи
як би мені хотілося
аби тут розлилася повінь
яка би її врятувала
і гаряче просочила своїм сонцем
чи колиханнями своїх місяців
і оббігла її п’ядь за п’яддю
і пізнала її п’ядь за п’яддю
або пролилася ініціююча злива
і залишила їй на обличчі
шрами-рівчаки і багнюку темну й солодку
із калюжами-очима
або у її життєписі
бідної виробленої матері
раптом виникло родюче село
із мотиками і власною історією
і плугами і потом і добрими новинами
і новим насінням з рослин
пророслих зі старого коріння
як би мені хотілося аби нею пишалися
її зеленою вдячністю її живильним оргазмом
і аби колючий дріт прибрав свої колючки
і вона нарешті стала нашою і єдиною
як би мені хотілося такої долі для моєї землі
і аби ти дівчинко
серед рун і колосся
і дихання зелення і провісниць-бджіл
простяглася отам
дивлячись уперше на хмари
а я наблизився повільно і затулив тобі небо.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Hombre que mira la tierra
Cómo querría otra
suerte para esta pobre reseca
que lleva todas
las artes y los oficios
en cada uno de
sus terrones
y ofrece su
matriz reveladora
para las semillas
que quizá nunca lleguen
cómo querría que
un desborde caudal
viniera a
redimirla
y la empapara con
su sol en hervor
o sus lunas ondeadas
y la recorriera
palmo a palmo
y la entendiera
palma a palma
o que descendiera
la lluvia inaugurándola
y le dejaran
cicatrices como zanjones
y un barro oscuro
y dulce
con ojos como
charcos
o que en su
biografía
pobre madre
reseca
irrumpiera de
pronto el pueblo fértil
con azadones y
argumentos
y arados y sudor
y buenas nuevas
y las semillas de
estreno recogieran
el legado de las
viejas raíces
cómo querría que
se escucharan
su verde gratitud
y su orgasmo nutricio
y que el
alambrado recogiera sus púas
ya que por fin
sería nuestra y una
cómo querría esa
suerte de tierra
y que vos
muchachita
entre brotes o
espigas
o aliento vegetal
o abejas mensajeras
te extendieras
allí
mirando por
primera vez las nubes
y yo tapara
lentamente el cielo.
Послухати в оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар