Федеріко Гарсія Льорка. Чотири жовті балади

Із циклу «Перші пісні» (1922)

Чотири жовті балади

I

Дерево зеленіє

на гірській верховині.

Пастух, що ідеш самітно,

пастух, що надходиш звільна.

Дрімотливі оливи

спускаються в спеку долини.

Пастух, що ідеш самітно,

пастух, що надходиш звільна.

Ні пса в тебе, ні білі вівці,

ні ціпка, ні коханих лиць.

Пастух, що ідеш самітно.

Міг би тінню зазолотитись,

й у пшеничних ланах розчинитись.

Пастух, що надходиш звільна.

II

Федеріко Гарсія Льорка. Півмісяць

Із циклу «Перші пісні» (1922)

Півмісяць

Місяць на воду ліг.

Який то у небі спокій!

Одвічні брижі річні

косить собі поволі;

виглядається в нього гілочка,

мов у люстерко прозоре.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)