Мануель Альтолягірре. Пляж

Пляж

Федеріко Гарсії Льорці

Попарно човни рибальчі,

наче сандалі вітру,

сохнуть під сонцем гарячим.

Розгорнута книжка — дві лінії

під прямим кутом: я і тінь моя.

На піску, розкинувшись вільно,

ніби то її винесло море,

спить тихомирно дитина.

Розгорнута книжка — дві лінії

під прямим кутом: я і тінь моя.

А рибалки віддалеки

витягають із води невід

за жовті солоні линви.

Розгорнута книжка — дві лінії

під прямим кутом: я і тінь моя.

1926 

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Мануель Альтолягірре. Твої слова

Твої слова

Спершись мені на рамено,

ти — крило моє десне.

І, немов розправляєш

чорні тендітні пера,

слова твої мене підносять

у біле-пребіле небо.

Надпорив. І німота.

Я за бюром самотою,

сорочка на спині червена,

і відсутність твоя болить мене.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)