Протиповітряна душа

(роздуми й діалоги війни)

Ця добірка, яка постійно поповнюється, є віршованим щоденником звичайної людини у війні, маленьким свідченням того, що життя триває завжди. Багато з них — діалоги з моїми друзями-поетами.

Це був красивий дім...

та головне — він був!

Хтось сильно злився в нім,

а потім все забув.

А хтось не забував

ні миті щастя в нім.

Хтось його збудував,

щоб в когось був тут дім.

Хтось викохав дитя,

хтось робить це тепер.

Хтось йшов без вороття,

а хтось тут і помер.

І раптом спалах... тьма...

й пересув часовий:

нема — був — знов нема,

мовчання — крик — німий.

10 червня 2026

Федеріко Гарсія Льорка. Ґазела про мертвого хлопчика

Із циклу «Тамаритянський диван»:

— «Ґазели»

V
Ґазела про мертвого хлопчика
 
У Гранаді щовечора,
щовечора помирає дитина.
Щовечора вода спиняється
і говорить із друзями й рідними.
 
У мертвих — мошисті крила.
Прозорий і хмарний, два ві́три
фазанами злітають на вежі,
а день — ранений хлопчина.
 
В небі щезнув слід жайвориний,
як я вгледів тебе в гротах винних.
І розтали хмарки у долині,
коли ти захлинувся у річці.
 
Велет вóдяний впав на гори.
Круг долини — собаки та лілії.
У бузку моїх рук твоє мертве тіло
було архангелом стилости.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)