(роздуми й діалоги війни)
Ця добірка, яка постійно поповнюється, є віршованим щоденником звичайної людини у війні, маленьким свідченням того, що життя триває завжди. Багато з них — діалоги з моїми друзями-поетами.
Крик
Еліпс крику
лине від верховини
до верховини.
Постає
чорна райдуга,
простягшись від олив
над лазуровою ніччю.
Ай!
Наче лучок віоли,
крик примусив тремтіти
струни довжезні вітру.
Ай!
(Із печер визирають люди,
тримаючи світники).
Ай!
Федеріко Гарсія Льорка,
із циклу «Поема циганської сигірійї»
(переклад мій)
Федеріко! Сьогодні на світанні
я бачила твою чорну райдугу!
Ніч за ніччю
над моїм вічним містом
тягнуться ці чорні коромисла.
Чорні дими — мертві води ночі —
виснажують його,
але барвисті веселки — живі води дня —
повертають йому його радість.
Федеріко, ти пам’ятаєш,
яким буває місто без війни?
Але ти не знаєш,
яким неможливо прекрасним
воно буває щоранку,
коли розсіюються дими.
8 вересня 2026 (таким було світання того ранку)