Із циклу «Тамаритянський
диван»:
— «Касиди»
IX
Касида про темних
голубиць
По гіллі походжають лавровому
дві темнії голубиці.
Одна — сонце,
друга — місяць.
«Сусідоньки, — запитав я, —
де є моя могила?»
«На хвості у мене», — це сонце.
«В моїм горлі», — говорить місяць.
І я — мандрівник, по пояс
заглиблений у землицю,
заглиблений у землицю,
побачив дівчину оголену
і дві снігові орлиці.
Одна з них другою була,
і ніким не була дівчина.
«Орлички, — до них промовив, —
де є моя могила?»
«На хвості у мене», — це сонце.
«В моїм горлі», — говорить місяць.
Я бачив на гілках лавра
дві нагі голубиці.
Одна з них другою була,
і обидві не були ніким иншим.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)