Шарль Бодлер. Людина і море

Із циклу «Квіти зла»:

— «Сплін та ідеал»

XIV

Людина і море

Вільна людино, ти завжди кохатимеш море!

Воно — твоє дзеркало: душу свою споглядаєш

У плині його нескінченному, у хвилюванні,

Й безодня твоя є не менше, ніж його, гіркою.

Як радо пірнаєш у це відображення власне,

Зливаєшся з ним, обійнявши руками й очима,

І часом свавільне його і шалене ревіння

Від гомону серця твого тебе відволікає.

Потайливі, стримані ви і суворі обоє:

Людино, хто може глибини твої дослідити,

О море, скарби твої хто би спромігся злічити,

Так ревно ви таїн своїх сторожуєте спокій!

І все ж ви упродовж епох і століть незлічених

Б’єтеся у герці запеклому і безжальному,

Обоє закохані в смерть і боїще криваве,

О вічні борці, о браття непримиренні!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Перекладацький коментар

Шарль Бодлер. Запрошення до подорожі

Запрошення до подорожі

Сестро і дитя,
Лагідне буття
Най постане у твоїй уяві: 
В коханні кожна мить
І навіть смерть лиш спить
В чарівному, як ти, далекім краї!
Промені світил
В серпанковій імлі — 
Погляд твій в сльозах непевний
Просто до душі
Промовля в тиші
Імовірливо і потаємно.

Все диха ладом, упокоєм,
Нігой, розкошами, красою.

В нашій спочивальні — 
Миготливий ґлянець
Меблів, полірованих роками;
Незвичайних квітів
Пахощі в повітрі
З ароматом бурштину зміша́ні.
Східні пишноти,
Плафонів яснота,
Глибокі виборні свічада...
Речі мовлять без слів,
І мова ця їхня — 
Солодка для серця відрада.

Все диха ладом, упокоєм,
Нігой, розкошами, красою.

Стоять кораблі
З далеких країв
В дрімотному сні у причалів;
Безцінні скарби
Здобули тобі
І новими мандрами марять.
А сонця захід
Убрав в гіацинт
І злато поля і канали; 
І світ, оповитий
Згасаючим світлом
Теплим, у сон поринає.

Все диха ладом, упокоєм,
Нігой, розкошами, красою.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Айвазовський Іван Костянтинович (1817–1900). Захід на морі. 1856