Сесар Вальєхо. Верболіз

Зі збірки «Чорні герольди» (1918):

— «Горішні химери»

Верболіз
 
Зимовий ліризм, креп і саван прощання,
остання доба невблаганного строку;
в повітрі вечірньому співи чування,
тужливі пісні і приглушені кроки.
 
Я бачу труну, бачу рану глибоку —
видіння ілюзій моїх поховання.
І край милосердий, де квітне вероніка
й де збудеш життя за ціною зітхання.
 
Самотній, піду, плачучи, перед світом,
й роки мої будуть звиватись під вітром,
й заломами кіс мій покривиться плай.
 
Й в олійних патьоках мирущого місяця
завиє морозяно й крицево псиця,
з байдужого ґрунту викопуючи «прощавай»!
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

De «Los heraldos negros» (1918):

— «Plafones agiles»

 Sauce
 
Lirismo de invierno, rumor de crespones,
cuando ya se acerca la pronta partida;
agoreras voces de tristes canciones
que en la tarde rezan una despedida.
 
Visión del entierro de mis ilusiones
en la propia tumba de mortal herida.
Caridad verónica de ignotas regiones,
donde a precio de éter se pierde la vida.
 
Cerca de la aurora partiré llorando;
y mientras mis años se vayan curvando,
curvará guadañas mi ruta veloz.
 
Y ante fríos óleos de luna muriente,
con timbres de aceros en tierra indolente,
cavarán los perros, aullando, un adiós!

 
Послухати в оригіналі:
https://www.youtube.com/watch?v=oW4I9PWJgOY
https://www.youtube.com/watch?v=t8UxmK3VTxQ