Сесар Вальєхо. Святвечір

Зі збірки «Чорні герольди» (1918):

— «Горішні химери»

 
Святвечір
 
Оркестр замовкає. Розходяться парами
сильвети жінок у тремтливих уборах,
і місячне світло, гілками покраяне,
пускає між ними химери прозорі.
 
В устах плачуть звуки загублених арій,
лілеї вдають убрання мармурове,
гутірок і посмішок маячні зграї
напахчують шовком похмурі діброви.
 
Жду сміху повернення твого промінного,
коли з богоявленням стану граційного
розіллється спів славлення золотого.
 
Й тоді мої вірші у твоїм маєтку
в усій своїй міді дзвоновій промекають,
що родивсь Бог-дитятко твоєї любови.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
 
 

De «Los heraldos negros» (1918):

— «Plafones agiles»

Nochebuena
 
Al callar la orquesta, pasean veladas
sombras femeninas bajo los ramajes,
por cuya hojarasca se filtran heladas
quimeras de luna, pálidos celajes.
 
Hay labios que lloran arias olvidadas,
grandes lirios fingen los ebúrneos trajes.
Charlas y sonrisas en locas bandadas
perfuman de seda los rudos boscajes.
 
Espero que ría la luz de tu vuelta;
y en la epifanía de tu forma esbelta,
cantará la fiesta en oro mayor.
 
Balarán mis versos en tu predio entonces,
canturreando en todos sus místicos bronces
que ha nacido el niño-Jesús de tu amor.
 
 
Послухати в оригіналі:
https://www.youtube.com/watch?v=Mxu1ZdB91F8
https://www.youtube.com/watch?v=3QGtgwOI7RQ