Сесар Вальєхо. Присок

Зі збірки «Чорні герольди» (1918):

— «Горішні химери»

Присок
Присвячується Домінґо Парра дель Р’єго

Я для Тілії сяйвом заллю трагедійним
свої строфи у гронах виборних;
мелодійні плоди підпливатимуть кров’ю —
сонця траурні винами погребовими.
                            Матиме хрест моя Тілія,
що в останню годину світлом обернеться білим!

Я для Тілії запалю трагедійно
на власних устах краплю грому,
і здиблю для поцілунку губу,
ним на сто пелюсток святобливих розколоту.
                            Кинджал моя Тілія матиме,
що квітучо й світанно співатиме!

Героїне, цнотливице, страднице! В темряві
моїми, розумнице, молячись віршами,
ти стоятимеш на самому Житті,
ти — облатка, кров’ю залита!
                            І, невситима Тіліє,
мов вірус, кров мою питимеш з лілії!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітки

Про історію кохання Сесара Вальєхо й Отілії Вільянуеви Пахарес розповідається у цій статті, однак у ній не згадується, що дівчина була його рідною племінницею — звідси символи гріховности, страдництва і викуплення, які пронизують твір:
https://www.literalgia.com/otilia-villanueva-musa-de-trilce-y-la-mujer-que-mas-amo-cesar-vallejo-en-el-peru/
Див. також відео з аналізом твору еспанською мовою в кінці публікації.

Домінґо Парра дель Рйего, якому присвячено цю поезію, — друг Вальєхо, який разом із ним у 1910-х роках входив до інтелектуально-мистецького об’єднання під назвою «Grupo Norte» («Північна група») міста Трухільйо. На світлині нижче він у нижньому ряду третій зліва, а поруч із ним, четвертий зліва — Сесар Вальєхо.

Перекладацький коментар

Ця поезія дуже цікаво і незвично заримована: в кожній строфі другий і четвертий вірш з’єднані асонансною римою, а п’ятий і шостий — точною. Зазвичай ці два різновиди рим не змішують в одному творі.

De «Los heraldos negros» (1918):

— «Plafones agiles»

Ascuas
Para Domingo Parra del Riego

Luciré para Tilia, en la tragedia
mis estrofas en óptimos racimos;
sangrará cada fruta melodiosa,
como un sol funeral, lúgubres vinos.
                            Tilia tendrá la cruz
que en la hora final será de luz!

Prenderé para Tilia, en la tragedia,
la gota de fragor que hay en mis labios;
y el labio al encresparse para el beso,
se partirá en cien pétalos sagrados.
                            Tilia tendrá el puñal,
el puñal floricida y auroral!

Ya en la sombra, heroína, intacta y mártir,
tendrás bajo tus plantas a la Vida;
mientras veles, rezando mis estrofas,
mi testa, como una hostia en sangre tinta!
                            Y en un lirio, voraz,
mi sangre, como un virus, beberás!


Послухати в оригіналі:
https://www.youtube.com/watch?v=KMyOqnhsA-g
https://www.youtube.com/shorts/egQo34hyJdA
Аналіз: https://www.youtube.com/watch?v=dDYA4cnSm6E