Із циклу «Пісні»:
Ідуть гаї тополині,
їх образ тремтить у повітрі.
Ідуть гаї тополині,
лишають по собі вітер.
Обрядившись у саван
над обрієм, вітер тане.
У даль річками спливають
його відлуння останні.
Світ огняниць незлічених
заполонив мою пам’ять.
І малесеньке серце
в пучці моїй проростає.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (переклад мій)