Федеріко Гарсія Льорка. Пісенька першого бажання

Із циклу «Пісні»

КОХАННЯ

З крилами і стрілами

Пісенька першого бажання

У ранку зеленім

хотів би я бути серцем.

Серцем.

У стиглому вечорі

я би став соловейком.

Соловейком.

(Душе моя,

прибери кольору помаранчі.

Душе моя, —

кохання кольору теплого).

Собою самим я би став

на світанні веселому.

Серцем.

Голосом власним —

у переднічній сутемряві.

Соловейком.

Душе моя,

прибери кольору помаранчі!

Душе моя, —

кохання кольору теплого!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Федеріко Гарсія Льорка. У школі та університеті

Із циклу «Пісні»:

— «Кохання (З крилами і стрілами)»

У школі та університеті

Уперше

я тебе не впізнав.

Удруге  — уже впізнав.

Скажи,

чи воздух тобі сказав,

чи вітер тобі сказав?

Холодним раночком

я сумував,

і раптом веселим став.

Чи тобою упізнаний був —

не дізнав.

І тобі дізнатись не дав.

Між нами двома
тридцяти сірих днів
параван байдужо постав.

Уперше

я тебе не впізнав.

Удруге — уже впізнав.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Федеріко Гарсія Льорка. Маленький мадригал

Із циклу «Пісні»:

— «Кохання (З крилами і стрілами)»

Маленький мадригал

Чотири гранати

в садочку твоєму.

(Візьми моє серце

новеє).

Циприсів чотири

в садочку твоєму.

(Візьми моє серце

стареє).

Сонце і місяць.

А потім...

ні серця,

ані садочку!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Федеріко Гарсія Льорка. Відгомін

Із циклу «Пісні»:

— «Кохання (З крилами і стрілами)»

Відгомін

Уже розвилася

квітка зорі.

(Чи пригадуєш

глиб післяпóлудня?)

І місячна тубероза

розлила прохолодні пахощі.

(Чи пригадуєш

погляд серпня?)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Федеріко Гарсія Льорка. Ідилія

Із циклу «Пісні»:

— «Кохання (З крилами і стрілами)»

Ідилія

Присвячується Енріке Дюрану

Ти звеліла: я мушу повісти

тобі весни таємницю.

А я ж на тій таємниці

знаюсь так, як оця ялиця.

Поглянь, її тисяча пальчиків

указують тисячу напрямків.

Так і я не сказав тобі, мила,

чому річка така повільна.

Лиш поклав у свій голос-нетечу

попелясте небо очей твоїх.

Обійди круг мене, смагляночко!

Та пильнуй моє листячко в таночку!

Оббіжи, співаючи голосно,

водочерпним кохання колесом.

Ай, не можу, хоч як би хотілося,

поділитись весни таємницею!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Перекладацький коментар

Федеріко Гарсія Льорка. Нарцисе...

Із циклу «Пісні»:

— «Кохання (З крилами і стрілами)»

Нарцисе...

Нарцисе.

Твій аромат.

І дно тихої річки.

Я би так і лишивсь коло тебе.

Квіте кохання.

Нарцисе.

У твоїх білих очах

линуть хвилі та сонні рибини.

Метелики і птахи

у моїх — по-японському вишукані.

Ти маленький, а я великий.

Квітко кохання.

Нарцисе.

Жаби такі тямкі!

А все ж не лишають у спокої

поверхню, куди глядяться

мари твої і мої.

Нарцисе.

О, болю мій.

О, болю мій особистий.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Федеріко Гарсія Льорка. Гранада і 1850

Із циклу «Пісні»:

— «Кохання (З крилами і стрілами)»

Гранада і 1850

Чути у кімнаті,

як водограй сміється.

Винограддя пальцем

і променем сонце

у те місце вказують,

де у мене серце.

Пропливають хмари

у повітрі серпня.

А мені примарилось,

а чи не примарилось,

що я у водограї —

просто усередині.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітка
«Гранада створена для музики, и все у ній співає — від води фонтанів до листя дерев», — писав поет.
Зі спогадів його брата,Франсіско Гарсії Льорки:
«...ми переїхали туди [до Гранади] 1908 року й оселилися в будинку номер шістдесят шість по Асер-дель-Даррен, Це був просторий триповерховий будинок, з патіо, галереєю та садом. Ми жили в цьому будинку кілька років, здається, поки Федеріко не скінчив коледж... Будинок на Асер-дель-Даррен запам’ятався братові більше за інші з різних причин, зокрема й тому, що у ньому пройшли юнацькі роки Федеріко, які особливо вплинули на його творчість...
У патіо було прохолодно, виноградні лози перепліталися над викладеним камінням майданчиком, у центрі якого був невеликий фонтан, а поруч росла чудова магнолія».

-------------------
У збірці слідом за цією поезією іде поезія «Прелюдія».

Федеріко Гарсія Льорка. У зеленому небі

Із циклу «Пісні»:

— «Кохання (З крилами і стрілами)»

У зеленому небі...

У зеленому небі

самотня зелена зірка,

як же, скажи, сердезі

тай не загубиться?

Вежі зовсім злилися

із туманом холодним,

як же їм нас побачити,

кохана, цими віконцями?

Сто зірочок зелених

не можуть ніяк роздивитись

з неба ясно-зеленого

сто білих веж серед снігу.

Так і моя зажура —

аби її не ховати,

посмішками червоними

маю розмалювати.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Федеріко Гарсія Льорка. Сонет

Із циклу «Пісні»:

— «Кохання (З крилами і стрілами)»

Сонет

Довгаста й мов зі збриженого срібла

примара — нічний вітер із зітханням

рану стару відкрив рукою сірою

і зник, а я лишивсь з моїм бажанням.

Кохання виразка, яке зі світлом

дарується й розпукою кривавою.

Розколина, де Філомела німо

свій ліс, м’яке гніздо і біль тримала.

Який солодкий гомін в собі чую!

Я вистягнусь отут, посеред квіту

непоказного. І хоча бездушно

витає поруч твоя врода — та жовтіє

вода в ріці і кров моя струмує

в зеленні запашнім і соковитім.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)