Хосе Марті. XXIII. Я хотів би цей світ полишити...

Зі збірки «Прості вірші» 

XXIII

Я хотів би цей світ полишити
Дорогою найприроднішою:
Щоб несли туди, де впокоюсь,

На листям укритих ношах.

І нехай не кладуть у тіняву,
Наче зрадника, в смертну годину;
Я помру обличчям до сонця,
Як належить чесній людині!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)