До мого рідного міста
Місто рідне сумне,
учорашній володар морів
Хосе-Маріа де Ередіа
Дідів моїх закутина шляхетна,
твої провулки навертають пам’ять
до тих далеких, осяйних і темних
часів преславних шпаги і хреста.
Але поглянь: навкруг буяє зело,
суворі мури геть позацвітали
і відпливли назавжди каравели...
Добі пригод немає вороття!
Геройське у часи колоніальні,
звитяжними пишалося синами —
був орлім, не щуровим їхній літ;
тепер же сіре, нечупарне й притхле
ти збуджуєш зворушення і ніжність,
мов пара ветхих, стоптаних чобіт.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітки
Поезію присвячено колумбійському місту Картахена, де
народився її автор. На ілюстрації — пам’ятник поетові у Картахені.
Хосе Маріа Ередіа (1803–1839) — кубинський поет, один з
засновників латиноамериканської романтичної школи.
Для тих, хто не надто знається на орнітології: щур — то не лише пацюк, але і стриж.
Для тих, хто не надто знається на орнітології: щур — то не лише пацюк, але і стриж.