Густаво Адольфо Бекер. Сонце може навіки сховатись за хмари...

 XCI (91)
 
Сонце може навіки сховатись за хмари;
на пустиню зсушитися може море;
земна вісь може переломитись, неначе
зроблена зі скла крихкого.
 
Все можливе! І може мене убрати
сумна смерть у свій білосніжний саван;
та ніколи не зможе у мені згаснути
полум’я твого кохання.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Густаво Адольфо Бекер. За ласкавість очей — цілим світом...

XXIII (23)

За ласкавість очей — цілим світом,
небесами за лагідний усміх,
за цілунок... не знаю, чим ладен
дарувати тебе за цілунок!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Густаво Адольфо Бекер. Коли гойднуться дзвоники блакитні...

XVI (16)

Коли гойднуться дзвоники блакитні

на схилі дня,

і ти подумаєш, що повз балкон повіяв

легіт, зітхаючи,

знай: то, захований в густому листі,

зітхаю я.

Коли ледь чутний звук торкнеться шкіри,

не слуху навіть,

і здасться, що ім’я твоє промовив

голос віддалений,

знай: то до тебе між хитливих тіней

озвався я.

Коли бентежно серце серед ночі

закалатає,

бо коло своїх вуст відчуєш дихання

чиєсь гаряче,

знай: обіч тебе невидимий, невідчутний

дихаю я.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Густаво Адольфо Бекер. Що є поезія?..

XXI (21)

Що є поезія? — мовиш до мене,

в очі вливаючи зору блакить.

Що є поезія? Ти ще питаєш?

Її утілення... — ти.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Густаво Адольфо Бекер. Смагла моя шкіра...

XI (11)

Смагла моя шкіра, у зорі — одвага,

я пристрасть сама, я кохання вогонь,

душа моя захвату й нестяму спрагла,

Чи й ти цього прагнеш?

                                    — О ні, не того.

Чоло мармурове і коси злотаві —

я ніжність одвічна і скромність свята,

ніга і розкоші на тебе чекають.

За мною шукаєш?

                                     — О ні, ти — не та.

Я мрія — прекрасна, але нездійсненна,

сягнути мене — як сягнути звізди,

я фата-моргана, мара недіткненна,

й кохати не можу.

                                     — Прийди, о прийди!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Густаво Адольфо Бекер. Рука у моїх долонях...

XL (40)

Рука у моїх долонях,

в очах моїх тоне очима,

і так на моє рамено

любо голівку схилила.

Скільки разів із нею —

про те Господь лише відає —

під високими в’язами 

ми блукали повільно!

Ці в’язи круг її дому
вкривали своєю тінню
і нас від очей сторонніх,
і портик його таємничий.

А вчора... вже рік по тому —

наче подих єдиний,

із таким дивовижним спокоєм,

із такою граційністю

до мене вона промовила,

як нас зазнайомив приятель:

«Гадаю, я десь Вас бачила».

О, салонні завсідні,

які ж ви йолопи, далебі!

І ви, елегантні мисливиці

за плітками амурними,

як же ви пропустили

таку пікантну історію:

то ж делікатес правдивий,

котрий могли б смакувати

sotto voce, сховавши обличчя,

зближені в колі тісному,

за пір’ям золочених віял!

. . . . . . . . . . . . . . . . . .

Густі і високі в’язи,

місяць цнотливий і стриманий,

портика білі сходи,

стіни її будинку,

мовчіть, мої друзі, й довіку

бережіть таємницю!

Мовчіть; бо й у мене самого

вже спогадів не лишилося;

а вона... вона... жодна маска,

не така, як її обличчя!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Густаво Адольфо Бекер. Повернуться ластівки темні...

LIII (53)

Повернуться ластівки темні,

на балконі ліпитимуть гнізда
і знов, граючи у повітрі,
покличуть тебе крізь вікно;

але ті, що політ тамували,
на вподобу твою задивившись
та на щастя моє, і довідались
наші ймення... не вернуть ніколи!

Повернеться жимолость буйна,
щоб надвечір усіятись квітами
ще гарнішими, аніж нині,
обвивши садову горожу;

але квіти, росою обсипані,
чиї краплі тремтіли і падали,
наче сльози дня, на очах у нас,
вони... не вернуть ніколи!

Слова кохання повернуться
і в ушу тобі гарячим виспівом
зазвучать; і ще раз прокинеться
твоє серце від сну глибокого;

та безмовно тебе обожнюючи,
мов відправу Господу служачи,
як кохав тебе я, — без сумніву,
не кохатиме тебе ніхто!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)