Зі збірки «Чорні герольди» (1918) :
— «Занурення»
Павучиханеспроможна зрушити з місця;
безбарвна павучиха, її тіло,
її голова, її черево кров’яніють.
Із яким неймовірним зусиллям
вона простягала свої незліченні ноги.
А я думав про її невидимі очі,
про цих згубних штурманів
її останньої вандрівки.
на камінному прузі,
нездоланному рубежі
між головою і тілом.
звільнитися. Я дививсь на її сторопіння —
і таким жалем пройняла мене ця подорожня.
не дозволяло їй рушити за головою.
І я думав про її очі,
про її незліченні ноги...
І таким жалем пройняла мене ця подорожня!