Федеріко Гарсія Льорка. Севільська колискова

Із циклу «Народні пісні»

Севільська колискова

Цей черепашенятко

не має мами.

Народила циганка,             [в іншій редакції: горянка]

покинула на шляху.

Не має мами, так,

не має мами, ні,

не має мами,

покинутий на шляху.

Цей малесенький хлопчик

не має люлі.

Тато у нього тесля,

він її тай змайструє.             [для співу краще підійде варіант: він її ізмайструє.]

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

1931 року Федеріко Гарсія Льорка, який був прекрасним піаністом, разом зі співачкою Енкарнасьон Лопес (Encarnación López), більш відомою як Архентініта (La Argentinita), записав п’ять грамплатівок народних пісень (діаметром 25 см, 78 обертів за хвилину, по одній пісні з кожного боку). Вони містили такі пісні: Zorongo gitano, Los cuatro muleros, Anda Jaleo, En el Café de Chinitas, Las tres hojas, Los mozos de Monleón, Los Pelegrinitos, Nana de Sevilla, Sevillanas del siglo XVIII, Las morillas de Jaén. Лорка інсценував для знаменитої Архентиніти народні пісні, з якими вона виступала в Іспанії навесні 1932 р., а потому в Америці, Парижі і Берліні. За спогадами сучасників він не лише працював із нею над текстами, але й зумів відкрити їй усію духовну глибину старовинних іспанський мелодій.

Ось пісня «Севільська колискова» у виконанні Льорки та Архенхініти:

Фламенко іспанських ромів

Дуже сильне відео.

В одному з коментарів до нього є розшифровка з англійським перекладом. Я переклала її українською.

02:06–02:42	Ай! Ти лелека, — Ай! — що торкаєшся землі. Ай!  Ай! А я — Ай! — чорний птах, який впав і на ній лишивсь.	¡Ay! Tú eres una cigüeña ¡Ay! que rozó en la tierra ¡Ay!   ¡Ay! Y yo soy ¡Ay! un pájaro negro caído y en ella.
03:15–03:58	Чому плюєш в обличчя моє? Чому плюєш в обличчя моє? Що поганого я могла тобі зробити тим, що є циганкою смаглою? Що, на Бога, подруго, що, тим, що є циганкою смаглою...	¿Por qué me escupes en la cara? ¿Por qué me escupes en la cara? ¿Qué mal te he podido hacer yo que por ser morena gitana? Que válgame Dios, compañera, que por ser morena gitana...
04:01–04:42	З часів Ізабели Католічки — Ай! — з часів Гітлера і до часів Франко... Ай! Ай! —  жертвами цих воєн був всенький циганський нарід...	Desde Isabel la Católica ¡Ay! Desde Hitler hasta Franco...  ¡Ay!  ¡Ay! fueron víctimas de sus guerras con toditos los gitanos...
04:43–05:26	Будь-які ночі, будь-які ночі... такі самі, як   інші ночі...	Algunas noches, algunas noches... Como hay otras noches...
05:35–06:16	Ай! Я вмираю від заздрощів, — Ай! — коли бачу, як ти пестиш свого пса...	¡Ay! Me muero de envidia ¡Ay! viendo cómo acaricias a tu perro...
06:23–07:26	Чому плюєш в обличчя моє? Чому плюєш в обличчя моє? Що поганого я могла тобі зробити тим, що є циганкою смаглою? Що, на Бога, подруго, що, тим, що є циганкою смаглою...	¿Por qué me escupes en la cara? ¿Por qué me escupes en la cara? ¿Qué mal te he podido hacer yo que por ser morena gitana? Que válgame Dios, compañera, que por ser morena gitana...

Федеріко Гарсія Льорка. Два моряки на березі

Із циклу «Пісні»:

— «Закінчальні пісні»

Два моряки на березі

I

Він у серці привіз

рибу з китайського моря.

Часом вона пропливає

в його очах мелькома.

Тануть в далі апельсини,

таверни й моряцьке буття.

Він споглядає воду.

II

Колись же був балакливий,

та слова усі якось змилися…

Суходоли, хвилясте море,

небо зоряне й його човен.

Він бачив балкони Папи

й кубинок груди злотаві.

Він споглядає воду.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Федеріко Гарсія Льорка. Тарара

Із циклу «Народні пісні»

Для цієї поезії, написаної Льоркою на основі народної пісні, що, як властиво народним пісням, має багато варіантів тексту, я наводжу два своїх варіанти перекладу: один літературний, а другий — придатний для співу, еквіритмічний мелодії пісні (безліч прикладів співу оригіналу ви знайдете у кінці публікації). Ані російською, ані українською мовами ця поезія, скільки мені відомо, досі не перекладалася.

Тарара

Тарара́ ні;

Тарара так;

Тарара — дівчина,

я бачив сам.

Тарара моя вбрана

у сукню зелену

у пишних воланах

й дзвіночках веселих.

Тарара ні;

Тарара так;

Тарара — дівчина,

я бачив сам.

Виграє Тарара

кольорами шовковими

над луками в заростях

м’яти і дроку.

Ай, чудний, Тарара,

та втішний танок твій!

Он як глядять

хлоп’ята оливкові.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій, літературний)

Федеріко Гарсія Льорка. Маленька балада трьох річок

Із циклу «Поема канте хондо»

Маленька балада трьох річок
Сальвадорові Кінтеросу

Гвадалквівір величний

між олив тече й помаранчів.

Зі снігів на поля пшеничні

річки Гранади збігають.

Ай, любов,
що пішла й не вертає!

Гвадалквівір бородатий

весь у гранатовім квіті,

а до річок Гранадових

в одну кров, в другу сльози улиті.

Ай, любов,
що пішла тай за вітром!

Для пишних вітрильних суден

Севілья гостинець має;

водами Гранади веслують

лише самотні зідхання.

Ай, любов,
що пішла й не вертає!

Гвадалквівір — височенна

вежа й гаї апельсинні.

Дарро й Геніль — біля греблі

башточки старовинні.

Ай, любов,
що пішла тай за вітром!

Хто скаже, що води уносять

лиш огники блудні ридань?

Ай, любов,
що пішла й не вертає!

Ось оливи, ось квіт апельсинний
для морів твоїх, Андалусіє.

Ай, любов,
що пішла тай за вітром!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Федеріко Гарсія Льорка. Хуан Брева

Із циклу «Поема канте хондо»:

— «Віньєти фламенко»

Хуан Брева

Хуан Бре́ва

мав тіло велета

і голос дівчини,

до бриніння якого

не було нічого подібного.

Навіть усміхнений,

він співав із тим самим болем.

Поставали у зорі

гаї лимонні

Малаги сонної,

і плачі його

від води морської

ставали солоними.

Співи його були схожі

на спів сліпого Гомера.

А голос — на море без світла

і помаранчі вичавлені.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Записи, що збереглися, Хуана Брева (1844–1918), славетного виконавця фламенко: