Із циклу «Пісні»:
Лусія Мартінес
Люсія Мартінес.
Затінь червоного шовку.
Твої стегна, мов день,
зі світла у тінь переходять.
Потаємні агати
затьмарюють твої магнолії.
Ось я, Лусіє Мартінес, перед тобою.
Прийшов, щоб уста твої випити
і тебе за волосся витягти
у досвіток скойок.
Тому, що я хочу, і тому, що я можу.
Затінь червоного шовку.
Lucía Martínez
Lucía Martínez.
Umbría de seda roja.
Tus muslos como la tarde
van de la luz a la sombra.
Los azabaches recónditos
oscurecen tus magnolias.
Aquí estoy, Lucía Martínez.
Vengo a consumir tu boc
y a arrastrarle del cabello
en madrugada de conchas.
Porque quiero, y porque
puedo.
Umbría de seda roja.
Люсія Мартінес
Люсія Мартінес.
То — шарлату й шовку затінь.
Як той вечір, твої ноги
йдуть од світла в тьми загати.
Потаємно біль магнолій
перетемнюють гагати.
Я прийшов сюди, Люсіє,
з губ твоїх весь мед узяти
і світання мушлі й перла
в твої коси вперезати.
Бо я хочу, бо я можу.
Ти — шарлату й шовку затінь.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)
Лусия Мартинес
Лусия Мартинес,
сумрак багряного
шелка.
Твои бедра
льются, как вечер,
чтобы свет свой
во мраке спрятать,
и сиянье твоих
магнолий
потайные смуглят
агаты.
Я пришел, Лусия
Мартинес,
створки губ твоих
вскрыть губами,
расчесать зубцами
рассвета
волос твоих
черное пламя.
Так хочу и затем
пришел я.
Сумрак багряного
шелка.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Марка Самаева)
Немає коментарів:
Дописати коментар