Федеріко Гарсія Льорка. Пісня вершника (1860)

Із циклу «Пісні»:

— «Андалусійські пісні»

Андалусійські пісні

Мігелеві Пісаро
(у неправильній симетрії Японії)

Пісня вершника
1860

Під місяцем чорним,

під місяцем збоїв

співають остроги.

Конику вороний.

Куди несеш вершника неживого?

...Крицеві остроги;

попустив повіддя

збійник нерухомий.

Конику холодний.

Що за пахощі у квітки ножової!

Під місяцем чорним

бік Сьєра Морена

підпливає кров’ю.

Конику вороний.

Куди несеш вершника неживого?

Підострожуючись,

ніч стискає зорями

свою крупу чорну.

Конику холодний.

Що за пахощі у квітки ножової!

Під місяцем чорним —

крик! — і ріг великий

самотнього вогнища.

Конику вороний.

Куди несеш вершника неживого?

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітка

Мігель Пісаро Самбрано (1857–1956) — земляк і друг Льорки, який працював журналістом в газеті «El Sol», а потім з 1922 по 1930 викладав іспанську в Осакському університеті в Японії. Мігелеві Льорка присвятив поезію «Мігель Пісаро».

Сьєра Морена (Sierra Morena) — буквально «Чорна сьєра», так називається 400-кілометровий гірський кряж на півдні плоскогір’я Месета у південній частині Еспанії.

Декілька коментарів до цієї поезії та її перекладів

Перш за все, чому героєм цієї поезії став саме розбійник?

В Еспанії існує ціла народна традиція симпатії до певного типу розбійника. І цим, мабуть, пояснюється те, що Микола Лукаш у своєму перекладі цієї поезії, який він, як і багато инших перекладів з Льрки, адаптував під українські реалії, замінив розбійника опришком.

І ще: «Гадаю, те, що я з Гранади, породжує у мені дружнє співчуття до усіх переслідуваних. До цигана, негра, єврея... до мориска, що його носить у собі кожен з нас», — казав Льорка 1931 року в одному зі своїх інтерв’ю. (Yo creo que el ser de Granada me inclina a la comprensión simpática de los perseguidos. Del gitano, del negro, del judio..., del morisco, que todos llevamos dentro.)

Далі, що за «ножова квітка» або в инших перекладах «квіти-ножі», «лепесток булатный» — які так сильно пахнуть? «¡Qué perfume de flor de cuchillo!»  — «Який запах від квітки від ножа» (або квітки-ножа) — буквально написано в оригіналі, бо прийменник de може означати як те, що квітку зроблено за допомогою ножа, так і те, що сам ніж є квіткою. Порівняймо инші рядки з поезій Льорки, аби зрозуміти, про що йому йдеться: чи про запах крови від завданої ножем рани, чи про запах металу самого ножа. Ось рядки зі «Сновидного романсу», що належить до циклу «Циганський романсеро»:

«Вся фаха твоя в крові,

і пахне та кров, і цяне»

 (Tu sangre rezuma y huele

alrededor de tu faja.)

А ось рядки з поезії «Малагенья», що входить до складу льорківської «Поеми канте хондо»:

Пахне сіллю й жіночою кров’ю

тубероза приморська пропасна.

(Y hay un olor a sal

y a sangre de hembra,

en los nardos febriles

de la marina.

Бачимо, що у поезіях, натхненних народною творчістю, Льорка не вперше говорить про запах крови, використовуючи його як сильний і драматичний образ. Та й логічніше, що, перебуваючи поряд із пораненим, чуємо запах крови, а не металу, бо навіть коли ніж лишився у рані, він повністю у неї занурений.

І на завершення дещо про форму цієї поезії. В оригіналі її рима, як зазвичай у Льорки і як властиво еспанській народній поезії —, асонансна, при чому усі куплети заримовані на один асонанс, «е», а у приспівах рима різна: в першому «е», у другому «і». Микола Лукаш відтворив цю схему, лише голосні в нього інші.

У моєму ж перекладі, як і в перекладі Анатолія Гелескула є відступ від цієї схеми — обидва приспіви мають однакову асонансну риму, яка у мене до того ж збігається з римою куплетів, а між собою останні слова приспівів ще й дають дуже гарне суголосся, в якому перегукуються і голосні, і приголосні. Гадаю, це той випадок, коли поезія сама диктує перекладачеві — і коли тобі приходять вдалі рядки, годі ламати їх задля точного відтворення форми, бо насправді єдине, що потребує точності у відтворенні, це дещо глибинно сутнісне, що знайшло своє вираження в оригінальній поезії і залежно від мови і особистості перекладача може знаходити для себе й инші способи вираження.

Andaluzas

A Miguel Pizarro

(en la irregularidad simétrica del Japón)

Canción del jinete
1860

En la luna negra

de los bandoleros,

cantan las espuelas.

Caballito negro.

¿Dónde llevas tu jinete muerto?

...Las duras espuelas

del bandido inmóvil

que perdió las riendas.

Caballito frío.

¡Qué perfume de flor de cuchillo!

En la luna negra

sangraba el costado

de Sierra Morena.

Caballito negro.

¿Dónde llevas tu jinete muerto?

La noche espolea

sus negros ijares

clavándose estrellas.

Caballito frió.

¡Qué perfume de flor de cuchillo!

En la luna negra,

¡un grito! y el cuerno

largo de la hoguera.

Caballito negro.

¿Dónde llevas tu jinete muerto?

Пісня вершника

Місяць чорнорогий,

де жене опришко —

співають остроги.

Вороненький коню,

нащо бігти з мертвим од погоні?

Остроги ще колють,

а опришко нишком

пустив із рук повід.

Конику крижаний,

ой як пахне квітами-ножами!

Місяць чорнорогий,

а крутії гори

од крові багрові.

Вороненький коню,

куди несеш тугу мертвякову?

Ніч себе тривожить,

батожить вітрами,

зорями острожить.

Конику крижаний,

ой як пахне квітами-ножами!

Місяць чорнорогий,

крик на гвалт, на сполох,

спалах край дороги.

Вороненький коню,

куди мчишся з ношею гіркою?

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)

Песня всадника

Под луною черной

запевают шпоры

на дороге горной...

(Вороной храпящий,

где сойдет твой всадник, непробудно спящий?)

...Словно плач заводят.

Молодой разбойник

уронил поводья.

(Вороной мой ладный,

о как горько пахнет лепесток булатный!)

Под луною черной

заплывает кровью

профиль гор точеный.

(Вороной храпящий,

где сойдет твой всадник, непробудно спящий?)

На тропе отвесной

ночь вонзила звезды

в черный круп небесный.

(Вороной мой ладный,

о как горько пахнет лепесток булатный!)

Под луною черной

смертный крик протяжный,

рог костра крученый...

(Вороной храпящий,

где сойдет твой всадник, непробудно спящий?)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Анатолия Гелескула)

Послухати в оригіналі:

Читає славетна мексиканська співачка Chavela Vargas

Співає відомий іспанський бард Paco Ibáñez: запис 1967 року, запис 2012 року
Співає відомий чилійський поет і співак Osvaldo Gitano Rodríguez