UPD
Цей допис було написано в далекому 2013 році. А сьогодні «Белла чао» звучить на весь світ з України.
https://www.youtube.com/watch?v=5KlecPoN6Xc — автор тексту і виконавець Іван Ганзера
https://www.youtube.com/watch?v=9HBBoEadK90 — автор тексту – Олександр Ткачук, виконавець Віталій Войтенко - військовослужбовці Територіальної оборони ЗС України
https://www.youtube.com/watch?v=PqVCQEthhOU&ab_channel=ХристинаСоловій — автор тексту і виконавець Христина Соловій
https://www.youtube.com/watch?v=fXeDywc4tmk&ab_channel=Extran0l — відео добровільної мобілізації в перші дні війни
----------------------------------------------------------------------------------------------------------
Розчахну вікна: агов-гей, світе!
— Bella ciao, bella ciao, bella ciao ciao ciao —
Ти пробудився, й до сонця й світла
Ти тягнеш мої почуття
І я рушаю з товаришами
— Bella ciao, bella ciao, bella ciao ciao ciao —
Удачі зичте — до центру міста
Пекельну браму потрясать
І я скажу їм — і ми їм крикнем:
— Bella ciao, bella ciao, bella ciao ciao ciao —
«Почвари, здохніть! Бо сонця світло
Не для ґешефтів і франшиз!»
Відтак з екрану, а чи з в’язниці:
— Bella ciao, bella ciao, bella ciao ciao ciao —
«Мене прикликало сонячне світло!» —
До вас промовлю, сміючись
Це мій художній переклад відомої у світовому протестному середовищі пісні британського рок-гурту «Chumbawamba», написаної на смерть італійського антиглобаліста Карло Джуліані (про нього нижче). Ось її оригінал із порядковим перекладом:
http://www.youtube.com/watch?v=RqJHrf5LB3w
The world is waking outside my window ....... Світ пробуджується за моїм вікном
— Bella ciao, bella ciao, bella ciao ciao ciao —
Drags my senses into the sunlight ................. Тягне мої почуття на сонячне світло
For there are things that I must do ................. Тому що є речі, які я маю зробити
Wish me luck now, I have to leave you .......... Побажайте мені удачі, бо мені вже час
— Bella ciao, bella ciao, bella ciao ciao ciao —
With my friends now up to the city ................ Я рушаю до міста із моїми друзями
We're going to shake the Gates of Hell .......... Ми збираємося потрясти Врата Пекла
And I will tell them — we will tell them ......... І я скажу їм — ми будемо говорити їм,
— Bella ciao, bella ciao, bella ciao ciao ciao —
That our sunlight is not for franchise .............. Що наше сонячне світло не для франшиз
And wish the bastards drop down dead ............ І бажаю виродкам впасти замертво
Next time you see me I may be smiling .......... Коли ви побачите мене знов, я, мабуть,
посміхатимусь
— Bella ciao, bella ciao, bella ciao ciao ciao —
I'll be in prison or on the TV .......................... Я буду у в’язниці або на екрані телевізора
I'll say, “the sunlight dragged me here!” ........ Я скажу: «Сонячне світло прикликало мене
сюди!»
Ця сучасна пісня написана на мотив співаної зараз в усьому світі «Bella, ciao!» — пісні-символа антифашистського спротиву, якій і присвячено цю публікацію.
Я потроху готувала її вже давно. Та все не було відчуття, що пора її опублікувати — так, ніби чи то вона не на часі, чи то чогось не вистачає. І ось зовсім несподіваним для мене чином вона отримала своє завершення у теперішніх українських подіях, коли пісня, про яку у ній розповідається, зазвучала у кліпах про наш Євромайдан, а потім до нашого дому прийшла війна... І обидві версії цієї пісні, і вулично-протестна, і воєнна, набули для нас глибого особистого змісту. А ми самі наповнили їх змістом новим, небачено новим, чистим, прекрасним і непереможним...
Королівство Італія, де з 1922 року у влади перебувала Національна фашистська партія Муссоліні, вступило у II світову війну на боці гітлерівської коаліції 10 червня 1940 року. Та після поразки країни в Північній Африці й висадки на Сицилії англо-американских військ у червні 1943 року прем’єр-міністра Муссоліні було зміщено з посади і королівство підписало перемир’я з союзними державами (з умовою видачі Муссоліні). У відповідь південна частина була окупована Німеччиною. Там, у південній Італії, силами італійських фашистів — прибічників Муссоліні та військ гітлерівської Германії — було створено маріонеткову державу, відому як Республіка Сало. Вона проіснувала до кінця квітня 1945 року, коли капітулювали залишки німецьких військ, що лишалися на території Італії.
Проміжок 1943–1945 р. став періодом активізації по всій Європі руху Спротиву. В Італії він охопив усю північ країни, перетворившись на справжню визвольну війну. Саме тоді, десь між болонськими Апеннінами і територією Партизанської республіки Монтефьоріно, народилася пісня «Bella, ciao!» (іт. «Бувай, красуне!»), написана невідомим італійським партизаном і співана його товаришами — учасниками антифашистського Спротиву.
Ось вона:
http://www.youtube.com/watch?v=4CI3lhyNKfo
Існують пісні-символи, назавжди пов’язані у свідомості людства з важливими віхами його історії, і саме такою стала «Bella, ciao!», перекладена безліччю мов і проспівана на всіх континентах. Однак вона не стала піснею-спогадом — вона живе, і як живе! Вона лине країнами і континентами і, мабуть, лунатиме доти, доки не буде знищено в людстві останні прояви фашизму. Про сучасну історію цієї пісні, а радше, про сучасну нам історію світової боротьби проти фашизму, розповідається у цій публікації.
Складена з низки відеозаписів, в кожному з яких звучить «Bella, ciao!», розміщених на YouTube людьми з різних країн, ця публікація є своєрідним відеосвідченням нашої епохи, фільмом-панорамою антифашистського спротиву наших днів.
У Вікіпедії наведено оригінальний текст та різні переклади «Bella ciao»:
http://ru.wikipedia.org/wiki/Белла_Чао
http://en.wikipedia.org/wiki/Bella_ciao
Та я не знайшла жодного українського перекладу цієї пісні, і тому переклала її сама:
Bella, ciao!
Прокинувсь ранком: округ ме’ ворог!
— Бувай, красуне, бувай та не забувай! —
Побачив ясно: загарбник всюди.
Зачуло серце смерть мою.
І од порога я рушив в гори.
— Бувай, красуне, бувай та не забувай! —
О, партизани, візьміть з собою:
Зустріну смерть я у бою!
Якщо загину межи вас браття,
— Бувай, красуне, бувай та не забувай! —
Якщо загину я партизаном,
То сповніть ви мій заповіт:
В високих горах мене сховайте,
— Бувай, красуне, бувай та не забувай! —
Мене сховайте ген там у горах,
Де квітка ясна майорить.
Повз неї люди ітимуть зрідка,
— Бувай, красуне, бувай та не забувай! —
«Яка ж хороша ся ясна квітка!
— вони промовлять оддалік, —
Се партизана ясная квітка,
— Бувай, красуне, бувай та не забувай! —
Се партизана тойого квітка,
Що за свободу тут поліг!»
Дивовижна ця пісня, з її простими суворо-сумними словами, у яких водночас відчувається радість непереможного життя. Адже її співає італієць, син напоєної сонцем, омитої теплими морями родючої і прекрасної землі. І серед коричневої смерті, що насувається з усіх боків і вже відчувається у повітрі, постають символи краси і вічно відроджуваного життя: прекрасна жінка, до якої, ідучи в гори до партизан, чоловік звертається окликом «Чао!» чи то прощання, а чи то вітання (бо в італійській це слово має подвійне значення), і прекрасна квітка, завдяки якій у людській пам’яті житиме його подвиг, навіть якщо сам він загине. Ось і співають цю пісню наші сучасники по-різному: то гордо і звитяжно як заклик до боротьби, то із сумом як реквієм за загиблими, а то весело як пісню перемоги життя, людяності і свободи.
Ну а тепер, власне, ця панорамна розповідь.
