Зі збірки «Людські вірші»
Пальто, капелюх, рукавиці
В маленькому кафе навпроти «Комеді
Франсез» є закуток, де все мені знайоме:
старий зручний стілець і невеличкий столик,
під ним від черевиків моїх незрушний пил.
У гумових губах моїх ледь-ледь димить
цигарка, її дим розходиться надвоє
в легенях у кафе, що вкрилися сугою
печалі і нудьги одноманітних днів.
Важливо, щоб вростала ця осінь в попередні,
щоб вибухала в брості і кублилася в зелені,
з’являлася, як хмари, як зморшки коло віч.
Важливо, щоб в повітрі запахло божевіллям:
«Погляньте — сніг гарячий і черепахи бистрі,
коли — негайним стало і як — видима річ!»
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
