Федеріко Гарсія Льорка. Подзвін

 Із циклу «Поема канте хондо»:

— «Силует петенери»

Подзвін

На жовтих

вежах

калатають дзвони.

Їх відгомони

в жовтім вітрі

плинуть.

Дорогою ступає Смерть,

вінчана

зів’ялим квітом,

й піє журну пісню,

награючи на віуелі білій.

Вона іде

і піє, піє, піє...

На жовтих вежах

завмирають дзвони.

Із пилу різьбить вітер

прови срібні.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Федеріко Гарсія Льорка. Безглузда пісня

Із циклу «Пісні»:

— «Пісні для дітей»

Безглузда пісня

Мамцю мила,

хотів би я стати сріблом.

Синочку,

буде так зимно.

То ліпше

я стану водою чистою?

Синочку,

буде так зимно.

А на пуховиці своїй

мене вишиєш?

Так, дорогий,

заразісінько!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Федеріко Гарсія Льорка. Китайська пісня в Європі

Із циклу «Пісні»:

— «Пісні для дітей»

Китайська пісня в Європі

Моїй похресниці Ісабель Клара

Панна із віялом

іде граційно

місточком без билець

над свіжою річкою.

Стрункі кавалери

в каптани убрані

місток споглядають,

гуляючи празно.

Панна із віялом,

з воланами пишними,

шукає-глядає

собі чоловіка.

Стрункі кавалери

всі мають дружин:

високих білянок

з вимовою чистою.

Цвірки співають

для Заходу.

(Йде по зеленому

панна.)

Цвірки співають

у квітах.

(Кавалери уходять
на північ.)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)