Із циклу «Поема канте хондо»:
— «Силует петенери»
Подзвін
На жовтих
вежах
калатають дзвони.
Їх відгомони
в жовтім вітрі
плинуть.
Дорогою ступає Смерть,
вінчана
зів’ялим квітом,
й піє журну пісню,
награючи на віуелі білій.
Вона іде
і піє, піє, піє...
На жовтих вежах
завмирають дзвони.
Із пилу різьбить вітер
прови срібні.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (переклад мій)
Clamor
En las torres
amarillas,
doblan las campanas.
Sobre los vientos
amarillos,
se abren las
campanadas.
Por un camino va
la Muerte, coronada,
de azahares
marchitos.
Canta y canta
una canción
en su vihuela blanca,
y canta y canta y
canta.
En las torres
amarillas,
cesan las campanas.
El viento con el
polvo,
hace proras de plata.
Подзвіння
Дзвонять дзвони
на подзвіння
з жовтої дзвіниці.
Жовтий вітер
несе подзвін,
жовте вітровіння.
А смерть іде по дорозі
в цитриновім
в’ялім цвіті.
Іде вона, виграває
на релі на білій
і співає, і співає
все одної співи.
Змовкли дзвони на подзвіння
з жовтої дзвіниці.
Жовтий вітер жене порох,
ніби срібні вівці.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (пер. Миколи
Лукаша)
Вопль
На желтой башне
колокол
звенит.
На желтом ветре
звон
плывет в зенит.
Дорогой, обрамленной плачем,
шагает смерть
в венке увядшем.
Она идет
полна веселья,
она поет
подобно белой виуэле.
Над желтой башней
тает
звон.
Из пыли
бриз мастерит серебряные кили.
Вопль (інша версія)
На желтой башне
колокол
звенит.
На желтом ветре
звон
плывет в зенит.
Дорогой, обрамленной плачем,
шагает смерть
в венке увядшем.
Она шагает с песней старой,
она поет, поет
как белая гитара.
Над желтой башней
тает звон.
Из пыли
бриз мастерит серебряные кили.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Марка Самаева)
Лямант
На вежы
жоўтай
канае звон.
На ветры
жоўтым
водзван чуцён.
У вянку
звялі краскі,
сцежкай чорнай
ступае
смерць,
на ласкі
скупая.
Песню
пяе і пяе
гітара беларэбрая
у яе,
пяе, і пяе, і пяе.
Вецер страсае срэбра
Послухати в оригіналі:
https://www.youtube.com/watch?v=0QZ37AGlmRo 3:40–4:22
Немає коментарів:
Дописати коментар