Із циклу «Поема канте хондо»:
— «Силует петенери»
«De Profundis»
Сто закоханих
вічним сном
сплять у землі сухій.
Довгі червоні дороги
має Андалусі́я.
Ко́рдова оливняки
має для ста хрестів,
що між зелених віт
спомини берегтимуть.
Сто закоханих
спатимуть вічно.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (переклад мій)
Примітка
De profundis — «з глибин» (лат.). Це
початок покаянного псалма, який читається як відхідна молитва над вмираючим.
«De Profundis»
Los cien enamorados
duermen para siempre
bajo la tierra seca.
Andalucía tiene
largos caminos rojos.
Córdoba, olivos
verdes
donde poner cien
cruces,
que los recuerden.
Los cien enamorados
duermen para siempre.
«Вічная пам’ять»
Сто щирих закоханців
навік-віків заснули,
в сухоземлі спочили.
Є в нашій Андалузії
шляхи руді й червоні,
маслини в зелен лузі,
є де хрести поставити,
щоб не забули люди.
Сто щирих закоханців
навік-віків заснули.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (пер. Миколи
Лукаша)
De profundis
Ища от любви защиты,
спят они, сто влюбленных,
сухою землей покрыты.
Красны, далеки-далёки
дороги Андалузии.
В Кордове между олив
поставят кресты простые,
чтоб не были позабыты
те, что навек уснули,
ища от любви защиты.
Немає коментарів:
Дописати коментар