Із циклу «Поема канте хондо»:
— «Силует петенери»
Фальсета
Ай, Петенеро-циганко!
Ай-яй, Петенеро!
Не було на твоїм похороні
дівчат хвалених.
Дівчат, що дарують Христові мертвому
свої кучері
й виступають в мантиллях білих
у святкових процесіях.
На похорон твій зійшлися
люди злиденні.
Люди, що замість розуму
мають серце.
Вони йшли за тобою в сльозах
провулками темними.
Ай, Петенеро-циганко!
Ай-яй, Петенеро!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (переклад мій)
Примітка
«Гітара в канте хондо має лише позначати ритм і «йти» за
кантаором; вона — фон для голосу і повинна бути повністю підпорядкована
співакові. Оскільки ж гітарист своїм умінням нерідко не поступається співакові,
з’явилась фальсета. Це — струнний супровід, інколи надзвичайної сили, але
часто-густо фальшивий, нездарний і повний недоречних італізмів; саме такий він
у «віртуозів», що супроводять виконавців фанданго на отих жалюгідних виставах,
званих «опера фламенка».
Фальсета також має свою традицію, і деякі гітаристи,
наприклад, славетний Ніньйо де Уельва, йдучи за голосом свого природного чуття,
не нехтують чистотою лінії й, попри всю свою віртуозність, ніколи не
виставляють себе віртуозами.
Я згадав про голос природного чуття тому, що перше,
що необхідне для співу,— це здатність перетворювати й очищувати мелодію та
ритм, притаманна андалузцям, зокрема циганам».
(Ф. Г. Льорка, «Архітектура канте хондо», 1931 р., пер. М.
Москаленка).
Falseta
¡Ay, Petenera
gitana!
¡Yayay Petenera!
Tu
entierro no tuvo niñas
buenas.
Niñas
que le dan a Cristo muerto
sus
guedejas,
y
llevan blancas mantillas
en las
ferias.
Tu
entierro fue de gente
siniestra.
Gente
con el corazón
en la
cabeza,
que te
siguió llorando
por las
callejas.
¡Ay, Petenera
gitana!
¡Yayay Petenera!
Фальцетом
Ой Петенеро-циганко,
йойой, Петенеро!
Не ішли за твоїм гробом
панночки манерні,
що в будень і в свято носять
мантильки біленькі,
що Христові дають коси,
благі та смиренні.
А ішли за твоїм гробом
все люди непевні,
що на в’язах мають серце,
на видноті нерви.
Ішли вони до цвинтаря
та й плакали ревно...
Ой Петенеро-циганко,
йойой, Петенеро!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (пер. Миколи
Лукаша)
Фальсета
(Погребение петенеры)
Ай, петенера-цыганка!
Ай-яй, петенера!
И место, где ты зарыта,
забыто, наверно.
И девушки — те, что
кудри
Христу подарили,
не провожали тебя
к твоей могиле.
А шла за тобой лишь толпа
твоих страстотерпцев,
пропащий народ — в
голове
сердце, —
рыдая, брел за тобой
по улочке тесной…
Ай-яй, моя петенера,
цыганская песня.
Фальсета
(Погребение петенеры)
Ай, петенера-цыганка!
Ай-яй, петенера!
И место, где ты зарыта,
забыто, наверно.
И девушки, у которых
невинные лица,
не захотели, цыганка,
с тобою проститься.
Шли на твое погребенье
пропащие люди,
люди, чей разум не судит,
а любит,
шли за тобой, плача,
по улице тесной.
Ай-яй, моя петенера,
цыганская песня!
Послухати в
оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар