Леон Феліпе. Ізраїль

Ізраїль

Ізраїлю,

маєш ізнову навчитися

створювати богів.

Ти, що винайшов монотеїзм

і народив Христа,

але не схотів його (що було помилкою),

маєш усвідомити те,

що кажуть нині твої потаємні пророки:

«Усі люди на землі є богами».

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Леон Феліпе. Поезієзнавство

Поезієзнавство

I

Поезія...

глибока печаль і поривання душі...

скільки ти здатна дати усім... усім,

від принца до парії,

усім...

без ритму і навіть без слів!..

II

Розтрощіть на друзки цей вірш.

Приберіть дармовиси рим,

його розмір і ритм,

навіть ідею відкиньте.

Розвійте слова за вітром...

і коли щось по тому лишиться,

то — поезія чиста!

III

Тихіше, поети, тихіше...

стиште голос, не треба крику,

не ридайте з таким надривом:

як підносите рупор до губ у печалі,

ваші плачі уподібнюються

до заводів плакальниць, найманих.

IV

І якби,

поети придворні,

вірш ставав таким, як людина,

не з кришталю би був, а з болота.

V

Поете,

не з серця, не з мислі,

не з вулканового горна божественного

з’явилися твої крила.

Поміж люди вони творилися

і поміж люди вживилися

до тіла тобі, до скелету.

Найсмиренніша в світі десниця

устромила видіння...

устромила тобі межи ребра

кохання перину.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітка

Частина наведених вище поезій уперше з’явилася у складі вступу до збірки «Вірші і молитви подорожнього (II)» (див нижче). Але пізніше Феліпе виділив з них ті, що стосувалися поезії, доповнив новими віршами і назвав цю добірку «Поезієзнавство»; як він її читав, можна послухати у кінці цього допису.

Перекладацький коментар

Леон Феліпе. Місто

Зі збірки «Вірші балакуна чи гульвіси»

Місто

 — Це місто не надто велике...

та й не вирізняється нічим особливим...

— Але погляньте:

на його північній межі розташований притулок,

на західній — монастирські мури,

на південній — божевільня,

а на східній — цвинтар.

 — І все ж це місто зовсім невелике

і не вирізняється нічим особливим.

У нього ті самі межі,

що й у мого народу.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Леон Феліпе. Між містами і селами

Зі збірки «Вірші і молитви подорожнього (I)»

Між містами і селами

Між містами і селами

по житті я блукаю світом,

а колись від світу до світу

так само блукатиму небом,

як оця мандрівниця-зірка,

що летить по ньому так швидко...

А потім?.. ця моя зірка напевне

могла би про це оповісти...

я вважаю її своєю,

бо ніде не знаходить прихистку —

так само, як і я по житті.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Леон Феліпе. Межа

Межа

Світло...

Відтоді, як тебе сягнуть мої сльози,

очі мої більше не слугуватимуть для плачу —

лиш для бачення.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Леон Феліпе. Моряцька пісня

Моряцька пісня

Ми усі є моряками —

судноплавство у крові.

Ми усі є капітанами

мореплавних кораблів.

Так, усі ми капітани,

й нам не йдеться про чини:

перед морем всі однакі —

бригантини і човни.

О, моряче мій, моряче,

мій моряче... капітан,

на простім човні долаєш

море в штиль і ураган...

мій моряче...

капітан...

ти не бійся, що твій човен

у якусь годину чорну

розлетиться на друзки,

бо той скарб, що ми шукаєм,

не у тихім лоні гавані,

а в недізнаних глибинах

нам судилося знайти.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Леон Феліпе. Простіший

Зі збірки «Вірші і молитви подорожнього»

Простіший

Простіший, зовсім простий.

Без барокової пишноти,

без декору.

Най буде сама деревина,

проста і оголена

у рішучості своїх прямих ліній.

Простерті руки, що прагнуть обійняти землю,

і ратище, націлене у небо.

Най жодна прикраса

не відволікає від цього жесту,

від цієї людяної рівноваги

двох заповідей.

Простіший, зовсім простий;

зроби мені простий хрест, тесле.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)