Ґльорія Фуертес. Рождена стать поеткою чи згинути...

Рождена стать поеткою чи згинути...
 
Рождена стать поеткою чи згинути,
обрала те, що важче,
— в усіх кораблетрощах своїх вижити, —
і я досі віршую
жива та ціла.
 
Рождена стать паяцем чи повією,
обрала те, що важче,
— клієнтів ожебрачених смішити, —
і досі штукарюю
і дістаю голубку зі спідниці.
 
Рождена стать нічим чи войовницею,
обрала те, що важче,
— не промайнуть мов тінь по сцені вічности, —
і я іду між ґверів та пістолів,
долонь не заплямивши.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Ґльорія Фуертес. Я просто жінка

Я просто жінка
 
Я просто собі жінка і квит,
багата на ковдру, тарадайку,
«Слава Ісу» ранками і мавпочку
на передку мого похідного захистя.
 
Я хотіла колись стати кресляркою,
а чи Сапфо, чуттєвою і химородною,
та зрештою, немов мені пороблено,
блужу тут,
стеряна проміж усякої халайстри.
 
Для читачів своїх розповідаю,
що бути мріяла беззбройним капітаном,
поверхню Місяця списати геть віршами,—
та астронавт один стоптав мій задум.
 
МИР по світах я продавала би безмитно,
та на якійсь з доріг мене затримано,
тож я лиш жінка, із цілої линви,
просто жінка і квит.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)