Леон Феліпе. Поезієзнавство

Поезієзнавство

I

Поезія...

глибока печаль і поривання душі...

скільки ти здатна дати усім... усім,

від принца до парії,

усім...

без ритму і навіть без слів!..

II

Розтрощіть на друзки цей вірш.

Приберіть дармовиси рим,

його розмір і ритм,

навіть ідею відкиньте.

Розвійте слова за вітром...

і коли щось по тому лишиться,

то — поезія чиста!

III

Тихіше, поети, тихіше...

стиште голос, не треба крику,

не ридайте з таким надривом:

як підносите рупор до губ у печалі,

ваші плачі уподібнюються

до заводів плакальниць, найманих.

IV

І якби,

поети придворні,

вірш ставав таким, як людина,

не з кришталю би був, а з болота.

V

Поете,

не з серця, не з мислі,

не з вулканового горна божественного

з’явилися твої крила.

Поміж люди вони творилися

і поміж люди вживилися

до тіла тобі, до скелету.

Найсмиренніша в світі десниця

устромила видіння...

устромила тобі межи ребра

кохання перину.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітка

Як на мене, дуже вдалий переклад.  Як і переклади Сергія Борщевського та Павла Грушка.

Точніше, усі вони були би такими, коли б не одна деталь — ключовий рядок ключової поезії:

«то — поезія чиста» — написала я,

«це поезія буде жива»  — написав Сергій Борщевський,

«то поэзия вот это и есть» — написав Павло Грушко.

Але:

«eso será la poesía» — «це буде поезія»

— написав автор.

Частина наведених вище поезій уперше з’явилася у складі вступу до збірки «Вірші і молитви подорожнього (II)» (див нижче). Але пізніше Феліпе виділив з них ті, що стосувалися поезії, доповнив новими віршами і назвав цю добірку «Поезієзнавство»; як він її читав, можна послухати у кінці цього допису.


Вступ до збірки «Вірші і молитви подорожнього (II)»:

I

Ніхто не піде,
ані іде сьогодні,
ні колись ходив
тією ж, що і я,
дорогою до Бога.
Для кожного із нас
у сонця знайдеться
проміння
щойно роджене
у Бога ж —
путівець дівичий,
ще не ходжений.

II

Розтрощіть на друзки цей вірш.
Приберіть дармовиси рим,
його розмір і ритм,
навіть ідею відкиньте.
Розвійте слова за вітром...
і коли щось по тому лишиться,
то — поезія чиста!

III

Поезія...
глибока печаль і поривання душі...
скільки ти здатна дати усім... усім,
від принца до парії,
усім...
без ритму і навіть без слів!..

IV


Система, поете, система.
Перше злічи каміння,
а тоді звертай погляд до неба.

V

Поете,
не з серця, не з мислі,
не з вулканового горна божественного
з’явилися твої крила.
Поміж люди вони творилися
і поміж люди вживилися
до тіла тобі, до скелету.
Найсмиренніша в світі десниця
устромила видіння...
устромила тобі межи ребра
кохання перину.

VI

Не ходи без пуття,
власний шлях відшукай...
— Облиште! —
Дужий вітер примчить
і мене віднесе туди,
де моє місце.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Preceptiva Poética

I

Poesía...

tristeza honda y ambición del alma...

¡cuándo te darás a todos... a todos,

al príncipe y al paria,

a todos...

sin ritmo y sin palabras!...

II

Deshaced ese verso.

Quitadle os caireles de la rima,

el metro, la cadencia

y hasta la idea misma...

Aventad las palabras...

y si después queda algo todavía,

eso será la poesía.

III

Más bajo, poetas, más bajo...

hablad más bajo no gritéis tanto

no lloréis tan alto

si para quejaros

acercáis la vocina a vuestros labios,

parecerá vuestro llanto

como el de las plañideras, mercenario.

IV

Y si el verso

poetas cortesanos

si el verso como el hombre

no fuese de cristal sino de barro.

V

Poeta,

ni de tu corazón,

ni de tu pensamiento,

ni del horno divino de Vulcano

han salido tus alas.

Entre todos los hombres las labraron

y entre todos los hombres en los huesos

de tus costillas las hincaron.

La mano más humilde te ha clavado

un ensueño...

una pluma de amor en el costado.

De «Versos y oraciones de caminante (II)»:

I

Nadie fue ayer,
ni va hoy,
ni irá mañana
hacia Dios
por este mismo camino
que yo voy.
Para cada hombre guarda
un rayo nuevo de luz el sol ...
y un camino virgen
Dios.

II

Deshaced ese verso.
Quitadle los caireles de la rima,
el metro, la cadencia
y hasta la idea misma.
Aventad las palabras,
y si después queda algo todavía,
eso
será la poesía.

III

Poesía,
tristeza honda y ambición del alma,
¡cuándo te darás a todos ... a todos,
al príncipe y al paria,
a todos ...
sin ritmo y sin palabras.

IV

Sistema, poeta, sistema.
Empieza por contar las piedras,
luego contarás las estrellas.

V

Poeta,
ni de tu corazón,
ni de tu pensamiento,
ni del horno divino de Vulcano
han salido tus alas.
Entre todos los hombres las labraron
y entre todos los hombres en los huesos
de tus costillas las hincaron.
La mano más humilde
te ha clavado
un ensueño ...
una pluma de amor en el costado.

VI

No andes errante ...
y busca tu camino.
—Dejadme—.
Ya vendrá un viento fuerte
que me lleve a mi sitio.

Про поезію

      ***

Розламайте цей вірш.

Розірвіть мереживо рим,

навіть сенсу позбавте,

відкиньте розмір і ритм,

просійте слова,

і якщо врешті-решт щось залишиться в нім,

це

поезія буде жива.

      ***

Поезіє, глибокий сум душі, її порив.

Коли ж ти будеш щедрою до всіх,

до принців і до жебраків...

До всіх...

І незалежною від ритму і від слів!

      ***

Система потрібна, поете:

спершу перелічи каміння,

а вже потім зорі й комети.

      ***

Поете,

не із серця твого,

не із думки твоєї,

не з горнила бога Вулкана

виросли твої крила.

Прості люди зробили їх,

проста рука

робітника

їх до плечей твоїх

приторочила:

крила любові та мрії

тобі вручила.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Сергія Борщевського з видання

                                                 «Збірка поетів Іспанії та Латинської Америки», 2006)

      ***

Усердье, поэт, усердье.

Начнешь с пересчета камней, —

все звезды сочтешь на тверди.

      ***

Раскрошите эти стихи.

Лишите их рифм-шутих, ударений и ритма,

даже смысл отнимите у них.

Развейте слова, и если

останется некая взвесь,

то поэзия вот это и есть.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Павла Грушко з видання

                                                 «Облачение теней», 2015)

Послухати в оригіналі:

читає автор