Із циклу «Поема канте хондо»:
— «Силует петенери»
Шість
струн
Гітара,
вона змушує плакати
уві сні.
Ридання
загублених душ
вириваються
з її круглого рота.
І, мов тарантул,
тче велику зорю,
щоб упіймати зітхання,
які плавають
у її чорній дерев’яній
водоймі.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (переклад мій)
Las seis cuerdas
La guitarra,
hace llorar a los
sueños.
El sollozo de las
almas
perdidas,
se escapa por su boca
redonda.
Y como la tarántula
teje una gran
estrella
para cazar suspiros,
que flotan en su
negro
aljibe de madera.
Шість
струн
Озивається гітара —
мрії сльози ронять.
Душ загублених ридання
і стогони
добуваються їй з круглого
горла.
Мов тая павучиха,
зірчасту тче мережу,
аби ловить зітхання,
що плавлють в її чорній
цямрованій криниці.
Шесть струн
Звук гитары
заставляет
Плакать грёзы
в их тиши,
А из уст
её широких,
Словно птица,
вылетает
Вздох задумчивый
души.
Как тарантул,
ткёт упорно
Сети звёзд
в углу своём,
Ищет вздохи,
ловит вздохи
И низводит
пастью чёрной
В свой певучий
водоём.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Федора Кельина)
Шесть струн
Гитара,
и во сне твои слезы
слышу.
Рыданье души усталой,
души погибшей
из круглого рта твоего
вылетает,
гитара.
Тарантул плетет проворно
звезду судьбы обреченной,
подстерегая вздохи и
стоны,
плывущие тайно в твоем
водоеме
черном.
Немає коментарів:
Дописати коментар