Передмова до перекладу поетичного циклу «Ерос із тростиною»

На тлі решти творчості Федеріко Гарсії Льорки, особливо коли розглядати не лише його поезію, але і драматургію, цей поетичний цикл може здатися дивним — адже поет завжди ставиться до Жінки з ніжністю і співчуттям, її доля, щаслива і сумна, героїчна і трагічна, є одним із лейтмотивів його творчості. Перед багатьма поезіями Льорки стоять присвяти жінкам, з якими його пов’язували теплі дружні стосунки, і навіть маленьким дівчатам — донечкам його друзів, із котрими він спілкувався і товаришував із тою всепоглинаючою, іскристою і сповненою ентузіазму радістю, яка була самою його природою і про яку із таким захопленням розповідали усі, хто його знав.

І раптом жіночий образ стає грубим, відразливим, вульгарним, а тон поета — різким і іронічним. Та якщо звернутися, приміром, до циклу «Поет у Нью-Йорку», усе стає на свої місця. Адже, чутливий до усього чистого і прекрасного, Льорка так само ясно бачив і жорстоку потворність, виродливість сучасного світу, і говорив про неї із силою і відвертістю справжнього поета. «Ерос із тростиною», осучаснене кохання, що втрачає свою духовну сутність, замінюючи її пристрастю жадань і плоті. І лише одна поезія цього циклу, присвячена великому драматургові Лопе де Вега,  — «Серенада» — повертає нас до краси первинної і чистої жіночності, контрастом із рештою поезій циклу іще різкіше виявляючи їх ідею.