Федеріко Гарсія Льорка. Серенада

Із циклу «Пісні»:

— «Ерос із тростиною»

Серенада

                                         Присвячується Лопе де Вега

Ніч волога блукає плесом,

плюскотить у імлі досвітній,

а в Лоліти на білих персах

від кохання вмирають віти.

Від кохання вмирають віти.

Від зелених мостів березолю

співи ночі нагої розлиті.

В туберозі й воді солоній

омиває тіло Лоліта.

Від кохання вмирають віти.

Ніч анісова і срібляна

на росяних блищить покрівлях.

Срібло струменів і свічад.

І аніс твоїх стегон білих.

Від кохання вмирають віти.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Serenata

                                        Homenaje a Lope de Vega

Por las orillas del río

se está la noche mojando

y en los pechos de Lolita

se mueren de amor los ramos.

Se mueren de amor los ramos.

La noche canta desnuda

sobre los puentes de marzo.

Lolita lava su cuerpo

con agua salobre y nardos.

Se mueren de amor los ramos.

La noche de anís y plata

relumbra por los tejados.

Plata de arroyos y espejos.

Anís de tus muslos blancos.

Se mueren de amor los ramos.

Серенада

Над лугами-берегами

бродить піч, у роси вбрана,

а на лоні у Лоліти

віти в’януть від кохання.

Віти в’януть від кохання...

Над марцевими мостами

ніч співає гола, п’яна,

десь купається Лоліта

у любистку, в майорані.

Віти в’януть від кохання...

Над блаватними дахами

ніч із хмелю й срібла ткана;

срібло — то струмки й дзеркала,

хміль — твій стан, моя жадана.

Віти в’януть від кохання...

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)

Серенада

При луне у речной долины

полночь влагу в себя вбирает,

и на лунной груди Лолиты

от любви цветы умирают.

От любви цветы умирают.

Ночь нагая поет в долине

на мостах, летящих над мартом.

Осыпает себя Лолита

и волнами, и нежным нардом.

От любви цветы умирают.

Эта ночь серебра и аниса

сверкает на крышах голых.

Серебро зеркал и водопадов,

анис твоих бедер белых.

От любви цветы умирают.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Юнны Мориц)

Серенада

Умывается ночь росою,

затуманив речные плесы,

а на белой груди Лолиты

от любви умирают розы.

От любви умирают розы.

Ночь поет и поет нагая,

ночь над мартовскими мостками.

Омывает вода Лолиту

горькой солью и лепестками.

От любви умирают розы.

Серебром и анисом полночь

озаряется по карнизам.

Родников серебром зеркальным.

Белых бедер твоих анисом.

От любви умирают розы.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Анатолия Гелескула)

Послухати в оригіналі — читає друг Льорки, іспанський поет Рафаель Альберті (1902–1999), чиї поезії ви також знайдете у цьому блозі
Іще одне прочитання, від 1:42