Рафаель Альберті. До інтернаціональних бригад

До інтернаціональних бригад

Ви прийшли так здаля... Та що та відлеглість

для крови, яка співає й не знає кордонів?

Поклик смерти настійний ви чуєте день у день

де б не були: у містах, долинах чи на дорогах.

З цієї країни чи тої, великої чи малої,

що кольором бляклим ледь на мапі видніє,

ви прийшли, щоб піднести свій безіменний голос,

бо спільне у нас коріння і однакова мрія.

Ви навіть не бачили кольору мурів наших,

які присягнули життям своїм боронити.

Ви захищаєте землю, де вас поховають,

де у смертне одіння убране є бойовище.

Чиніть же по сім, і вам відплатять любов’ю

дерева, й рівнини, й найменші часточки світла —

тим почуттям єдиним, яким хвилюється море:

Браття! Зорить і зростає з іменем вашим Мадрід!

Мадрід, грудень 1936 р.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

A las Brigadas Internacionales

Venís desde muy lejos... Mas esta lejanía

¿qué es para vuestra sangre que canta sin fronteras?

La necesaria muerte os nombra cada día,

no importa en qué ciudades, campos o carreteras.

De este país, del otro, del grande, del pequeño,

del que apenas si al mapa da un color desvaído,

con las mismas raíces que tiene un mismo sueño,

sencillamente anónimos y hablando habéis venido.

No conocéis siquiera ni el color de los muros

que vuestro infranqueable compromiso amuralla.

La tierra que os entierra la defendéis seguros,

a tiros con la muerte vestida de batalla.

Quedad, que así lo quieren los árboles, los llanos,

las mínimas partículas de la luz que reanima

un solo sentimiento que el mar sacude: ¡Hermanos!

Madrid con vuestro nombre se agranda y se ilumina.

Madrid, diciembre de 1936

Интернациональным бригадам

Вы пришли издалёка... Но что такое «далёко»

для вашей крови, чья песня не признает границы.

Смерть, не зная пощады, вас выкликает до срока

на каждом поле, в пути, на площадях столицы.

Из каждой страны, из той, из великой, из малой,

из той, что видна на карте только пятном туманным,

вы явились сюда со своей мечтой небывалой,

и корни у вас одни, хоть каждый стал безымянным.

Вы даже не видели краску на этих стенах суровых,

когда из-под них в атаку ходили железным строем,

вы защищаете землю, в которую вас зароют,

кровью своей и смертью, смертью, одетой боем.

Вам говорят деревья: братья, останьтесь с нами!

Так желают деревья, равнины, частицы света,

так возглашает чувство, колеблемое волнами.

Братья, останьтесь с нами! Мадрид воздаст вам за это!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Давида Самойлова)

Інтернаціональним бригадам

Прийшли ви здаля... Але ця далечінь

ніщо для тривожної вашої крові.

Смерть на війні не шукає причин,

чатує на кожного в місті, в діброві.

Прийшли ви з близьких і далеких країн,

великих, малих, ледь на карті помітних.

Став кожен із вас, краю рідного син,

бійцем безіменним за мрію світлу.

Прийшли ви на заклик і місто суворе

від ворога серцем закрили своїм.

Б’єтеся за землю, яка, може, скоро

солдата навік поховає у лоні сухім.

Дерева, долини, промінчики світла

і хвилі морські гаряче кличуть:

«Лишайтесь, брати! Імена ваші — квітка

у слави вінок, що Мадрид возвеличить!»

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Володимира Харитонова)

Послухати в оригіналі:

https://www.youtube.com/watch?v=uEnmZKFoawU  — читає автор

https://www.youtube.com/watch?v=SDwKv6XebK4   — читає Ramón Fernández