Із циклу «Пісні»:
Лісова ожино із корою
сірою...
Лісова ожино із корою сірою,
ягодами подаруй своїми.
Кров і колючки. Наблизься, друже.
Як кохаєш, то і я ще дужче.
Тінь і пазелень — твої плоди —
на язик ожино, поклади.
Як би обіймала тебе, милий,
в затінку густих моїх тернин!
Ти куди, ожино?
Йду шукати
те кохання, що не хочеш дати.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Zarzamora con el tronco gris...
Zarzamora con el tronco gris,
dame un racimo para mí.
Sangre y espinas. Acércate.
Si tú me quieres, yo te
querré.
Deja tu fruto de verde y
sombra
sobre mi lengua, zarzamora.
Qué largo abrazo te daría
en la penumbra de mis
espinas.
Zarzamora ¿dónde vas?
A buscar amores que tú no me
das.
Ти ожино да сизовіта
«Ти ожино да сизовіта,
дай же мені ягід китяг».
«Кров і терня. Дам без жалю́.
Як ти любиш, то й я люблю».
«Дай, ожино, покуштую
синю бубку, хоч одную».
«Я б з тобою обнялася,
коли б терня не боявся».
«Стій, ожино, куди ти йдеш?»
«Любов шукать — ти ж не даєш!»
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)
Ежевика, серая кора...
— Ежевика, серая
кора,
подари мне ягод,
будь добра.
— В терниях
окровавленных ветвь,
я люблю тебя. А
ты? Ответь.
— Языком дай
раздавить мне твой
плод с его густой
зеленой тьмой.
— Всей тоской
моих угрюмых терний
я голубила б тебя,
поверь мне.
— Ежевика, ты
куда? — Искать
той любви, что ты
не можешь дать.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Марка Самаева)
Немає коментарів:
Дописати коментар