Із циклу «Пісні»:
Два моряки на березі
I
Він у серці привіз
рибу з китайського моря.
Часом вона пропливає
в його очах мелькома.
Тануть в далі апельсини,
таверни й моряцьке буття.
Він споглядає воду.
II
Колись же був балакливий,
та слова усі якось змилися…
Суходоли, хвилясте море,
небо зоряне й його човен.
Він бачив балкони Папи
й кубинок груди злотаві.
Він споглядає воду.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (переклад мій)
Dos marinos en la orilla
I
Se trajo en el
corazón
un pez del Mar de la
China.
A veces se ve cruzar
diminuto por sus
ojos.
Olvida siendo marino
los bares y las
naranjas.
Mira al agua.
II
Tenía la lengua de
jabón.
Lavó sus palabras y
se calló.
Mundo plano, mar
rizado,
cien estrellas y su
barco.
Vio los balcones del
Papa
y los pechos dorados
de las cubanas.
Mira al agua.
Два моряки на березі
І
Він узяв собі у серце
із Жовтого моря рибку.
Часом бачить, ніби плава
в своїх очах — дрібно, дрібно.
Забуває за морями
він про бари й помаранчі.
Дивись на воду.
II
В нього язик — мила брусок.
Помив слова та й замовк.
Світ рівний, море кучеряве,
сто зірок над пароплавом.
Все він бачив — папські ганки
й золоті груди самоанки.
Дивись на воду.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (пер. Миколи
Лукаша)
Два моряка на берегу
I
Он из Китайского моря
привез в своем сердце
рыбку.
Порою она бороздит
глубины его зрачков.
Моряк, он теперь забывает
о дальних, дальних
тавернах.
Он смотрит в воду.
II
Он когда-то о многом
поведать мог.
Да теперь растерялись
слова. Он умолк.
Мир полновесный. Кудрявое
море.
Звезды и в небе и за
кормою.
Он видел двух пап в
облачениях белых
и антильянок
бронзовотелых.
Он смотрит в воду.
. . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . (пер. Марка Самаева)
Послухати в оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар