Федеріко Гарсія Льорка. Селище

Із циклу «Поема канте хондо»:

— «Поема солеа́»

Селище

Височіє розп’яття

на верховині голій.

Столітні оливи глядяться

в води прозорі.

На вулицях

люди закутані.

А на баштах

одвік обертаються флюгери...

О, закутнєє селище,

в часі загублене, —

сльози твої, Андалусіє!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)


Примітка
Назва цієї іспанської провінції читається як Андалусі́я, однак в нашій країні традиційно використовувались також варіанти Андалу́сія або Андалу́зія, що їх ви не раз зустрінете в інших перекладачів. Я ж віддаю перевагу автентичному звучанню і наголосу, хоча цього разу від нього відступила.

У моєму блозі поезія «Селище» відображається в циклі «Поема солеа́» останньою, та насправді є у ньому другою.

Pueblo

Sobre el monte pelado,

un calvario.

Agua clara

y olivos centenarios.

Por las callejas

hombres embozados,

y en las torres

veletas girando.

Eternamente

girando.

¡Oh, pueblo perdido,

en la Andalucía del llanto!

Село

На лисогір’ї

фігура.

Тиха вода,

столітні оливи-понури.

В закутках, завулках

закутані люди,

а на вишках

крутяться флюгери.

Крутяться, крутяться, крутяться

флюгери.

Ох ви, села заблукані

в нетрях Андалузії-туги!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)

Селенье

На темени горном,

на темени голом —

часовня.

В жемчужные воды

столетние никнут

маслины.

Расходятся люди в плащах,

а на башне

вращается флюгер.

Вращается денно,

вращается нощно,

вращается вечно.

О, где-то затерянное селенье

в моей Андалузии

слезной...

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Марины Цветаевой)

Див. також переклад українською Сергія Осоки (в його блозі).


Послухати в оригіналі: http://www.youtube.com/watch?v=0w86stoLDSQ 1:15–1:55