Із циклу «Поема канте хондо»
Маленька балада трьох річок
Сальвадорові Кінтеросу
Гвадалквівір величний
між олив тече й помаранчів.
Зі снігів на поля пшеничні
річки Гранади збігають.
Ай, любов,
що пішла й не вертає!
що пішла й не вертає!
Гвадалквівір бородатий
весь у гранатовім квіті,
а до річок Гранадових
в одну кров, в другу сльози улиті.
Ай, любов,
що пішла тай за вітром!
що пішла тай за вітром!
Для пишних вітрильних суден
Севілья гостинець має;
водами Гранади веслують
лише самотні зідхання.
Ай, любов,
що пішла й не вертає!
що пішла й не вертає!
Гвадалквівір — височенна
вежа й гаї апельсинні.
Дарро й Геніль — біля греблі
башточки старовинні.
Ай, любов,
що пішла тай за вітром!
що пішла тай за вітром!
Хто скаже, що води уносять
лиш огники блудні ридань?
Ай, любов,
що пішла й не вертає!
що пішла й не вертає!
Ось оливи, ось квіт апельсинний
для морів твоїх, Андалусіє.
для морів твоїх, Андалусіє.
Ай, любов,
що пішла тай за вітром!
що пішла тай за вітром!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (переклад мій)
Нижче мій давній варіант перекладу, у якому строфи приспіву заримовані між собою, а не з тими строфами, за якими вони слідують. Мені здається, що він не поступається красою наведеному вище і відповідному оригінаові перекладу.
Нижче мій давній варіант перекладу, у якому строфи приспіву заримовані між собою, а не з тими строфами, за якими вони слідують. Мені здається, що він не поступається красою наведеному вище і відповідному оригінаові перекладу.
Сальвадорові Кінтеросу
Гвадалквівір величний
між олив тече й помаранчів.
Зі снігів на поля пшеничні
річки Гранади збігають.
Ах, любов,
що пішла й не вернула!
Гвадалквівір бородатий
весь у гранатовім квіті,
а до річок Гранадових
в одну кров, в другу сльози улиті.
Ах, любов,
що за вітром майнула!
Велика ріка Севільї
дає вітрильникам волю;
водами Гранади плинуть
лише зідхання самотні.
Ах, любов,
що пішла й не вернула!
Гвадалквівір — височенна
вежа й гаї апельсинні.
Дарро й Геніль — біля греблі
башточки старовинні.
Ах, любов,
що за вітром майнула!
Хто скаже, що в море ріки
несуть лише голосіння?
Ах, любов,
що пішла й не вернула!
Несуть вони квіт апельсинів
й оливи по Андалусії.
Ах, любов,
що за вітром майнула!
. . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
Baladilla de los tres ríos
A Salvador Quinteros
El río Guadalquivir
va entre naranjos y
olivos.
Los dos ríos de
Granada
bajan de la nieve al
trigo.
¡Ay, amor,
que se fue y no vino!
El río Guadalquivir
tiene las barbas
granates.
Los dos ríos de
Granada
uno llanto y otro
sangre.
¡Ay, amor,
que se fue por el
aire!
Para los barcos de
vela,
Sevilla tiene un
camino;
por el agua de
Granada
sólo reman los
suspiros.
¡Ay, amor,
que se fue y no vino!
Guadalquivir, alta
torre
y viento en los
naranjales.
Dauro y Genil,
torrecillas
muertas sobre los
estanques.
¡Ay, amor,
que se fue por el
aire!
¡Quién dirá que el
agua lleva
un fuego fatuo de
gritos!
¡Ay, amor,
que se fue y no vino!
Lleva azahar, lleva
olivas,
Andalucía, a tus
mares.
¡Ay, amor,
que se fue por el
aire!
Гвадалквівір тече-в’ється
між олив та помаранчів,
а дві річки, що в Гранаді,
із снігу в поля гречані.
Ой де ділось,
де поділося кохання?
Гвадалквівір крутить вуса,
гожий красень-чорнобров,
а дві річки, що в Гранаді, —
одна сльози, друга кров.
Ой де ділась,
де поділася любов?
У Севільї є привілля
парусам на погуляння,
у Гранаді тісноводій
веслярують лиш зітхання.
Ой де ділось,
де поділося кохання?
Гвадалквівір — то дзвіниця,
вітер в дзвони бам да бом...
Дарро й Хеніль — малі вишки,
сумно й нудно їм обом.
Ой де ділась,
де поділася любов?
Блудні вогні дальніх криків
жене вода у смеркання.
Ой де ділось,
де поділося кохання?
Неси в море, Андалузіє,
цвіту й овочу улов!
Ой де ділась,
де поділася любов?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (пер. Миколи Лукаша)
Мала баляда про трьох річок
Ґвадальківір пропливає
Між олив і помаранчів.
А дві річки у Ґранаді
Зі снігів течуть житами.
Ах, любов,
що пішла
і немає!
Ґвадальківір пропливає
З червоною бородою.
А дві річки у Ґранаді
Одна з плачу, друга з крови.
Ах, любов,
що пішла
у простори!
Для вітрильників Севілья
Відкриту дорогу має.
А водами у Ґранаді
Веслують самі зідхання.
Ах, любов, що пішла
і немає!
Ґвадальківір — горда вежа,
В помаранчах — вітру подув.
Давро й Хеніль — дві веженьки,
І ті мертві у ставочках.
Ах, любов,
що пішла
у простори!
А що криків блудний вогник
Несе вода — хто це скаже?
Ах, любов,
що пішла
і немає!
Оливи й цвіт помаранчі
В Андалюське несе море.
Ах, любов,
що пішла
у простори!
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Ігора
Качуровського з видання «Ігор Качуровський. Круг понадземний. Світова
поезія від VI по XX століття», 2007)
Баладонька про три річки
Річка Ґвадалківір
між помаранчів, олив;
ринуть річки Ґранади
в долину з гірських снігів.
Любов
кудись відлетіла.
Над рікою Ґвадалківір
ґранатів пишні дерева;
котять річки Ґранади
кров і невтішні реви.
Любов
відлетіла далеко.
У Севільї Ґвадалківір
вкрито вітрильним рухом;
двома річками Ґранади
гребуть зітхання та скруха.
Любові
не стало духу.
Над річкою Ґвадалківір
палац і гаї цитринові;
над річками Давро й Хеніль
ставки та мертві руїни.
Любов
далеко полинула.
Скажи, що вода несе
божевільне полум’я криків.
Любов у
повітрі зникла.
Несе пелюстки й оливи
в моря твої, Андалусіє.
Любов у
повітрі розсіялась.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (пер. Федора
Воротнюка)
Баладилья о трёх реках
Ты бежишь,
Гвадалквивир,
В апельсинах и
оливах.
Две реки твои,
Гранада,
От снегов бегут к
пшенице.
Ах, любовь!
Ушла, не возвратилась...
У тебя,
Гвадалквивир,
В бороде цветут
гранаты.
Две реки твои,
Гранада, —
Скорбь — одна, и
кровь — другая.
Ах, любовь! Её нет
С нами...
Для тебя, о парус
белый,
Путь широкий у
Севильи,
Но для волн
твоих, Гранада,
Песни — вёсла,
песни — крылья.
Ах, любовь!
Ушла, не возвратилась...
Башня в роще
апельсинной —
Образ твой,
Гвадалквивир;
Как две башенки
над прудом,
Дремлют Дарро и
Хениль.
Ах, любовь! Её нет
С нами...
Кто сказал бы
мне, что волны
К морю катят
пламя песен?
Ах, любовь!
Ушла, не возвратилась...
Андалусия шлёт
морю
Апельсины и
оливки.
Ах, любовь! Её нет
С нами...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Федора Кельина)
Гвадалквивир струится
в тени садов апельсинных.
Твои две реки, Гранада,
бегут от снегов в долины.
Ах, любовь,
ты исчезла навеки!
В кудрях у Гвадалквивира
пламенеют цветы граната.
Одна — кровью,
другая — слезами
льются реки твои,
Гранада.
Ах, любовь,
ты прошла, словно ветер!
Проложены по Севилье
для парусников дороги.
По рекам твоим, Гранада,
плавают только вздохи.
Ах, любовь,
ты исчезла навеки!
Гвадалквивир... Колокольня
и ветер в саду лимонном.
Дауро, Хениль, часовенки
мертвые над затоном.
Ах, любовь.
ты прошла, словно ветер!
Но разве уносят реки
огни болотные горя?
Ах, любовь,
ты исчезла навеки!
Они апельсины и мирты
несут в андалузское море.
Ах, любовь,
ты прошла, словно ветер!
Маленькая баллада о трех реках
Сальвадору Кинтеру
Гвадалквивир в
оливах
и апельсинах
струится.
Обе реки в Гранаде
текут от снега к
пшенице.
Любовь, упорхнула в дали
и поминай как звали!
Бороды
Гвадалквивира
гранатовых бус
багровей.
Реки в Гранаде:
одна —
из слез, другая —
из крови.
Любовь, не дала проститься
и упорхнула, как птица!
Для парусников
дорога
светлая у
Севильи.
А по воде в
Гранаде
от веку лишь
стоны плыли.
Любовь, упорхнула в дали
и поминай как звали!
Гвадалквивир —
колокольня
и ветерок в
апельсинах.
Хениль и Дауро —
слепые
часовни у стариц
пустынных.
Любовь, не дала проститься
и упорхнула, как птица!
Крикливые
всплески теснятся,
сверкают в руслах
печали!
Любовь, упорхнула в дали
и поминай как звали!
Поток маслин и
лимонов
в моря Андалузии
мчится.
Любовь, не дала проститься
и упорхнула, как птица!
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Павла
Грушко)
Послухати в оригіналі:
http://www.youtube.com/watch?v=s_Qkeiw8QAc —
у виконанні групи «Goliardos.
Poesía y música», яку складають поет і професор літератури Ramón García Mateos
та музиканти Pepe Jiménez і Manolo del Ojo:
https://www.youtube.com/watch?v=Xi-m6vY3I-U — у виконанні славетної аргентинської співачки Mercedes Sosa і гурту Pata Negra, який виконує фламенко із домішкою блюзу:
https://www.youtube.com/watch?v=Xi-m6vY3I-U — у виконанні славетної аргентинської співачки Mercedes Sosa і гурту Pata Negra, який виконує фламенко із домішкою блюзу:
http://www.youtube.com/watch?v=tbVrr0X9PVA —
співає відомий виконавець канте фламенко і канте хондо José
Maldonado Maldonado (1925–2000), що виступав під псевдонімом Pepe Albaicín:
Немає коментарів:
Дописати коментар