Із циклу «Поема канте хондо»:
— «Віньєти фламенко»
Хуан Брева
Хуан Бре́ва
мав тіло велета
і голос дівчини,
до бриніння якого
не було нічого подібного.
Навіть усміхнений,
він співав із тим самим болем.
Поставали у зорі
гаї лимонні
Малаги сонної,
і плачі його
від води морської
ставали солоними.
Співи його були схожі
на спів сліпого Гомера.
А голос — на море без світла
і помаранчі вичавлені.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (переклад мій)
Записи, що збереглися, Хуана Брева (1844–1918), славетного
виконавця фламенко:
Juan Breva
Juan Breva tenía
cuerpo de gigante
y voz de niña.
Nada como su trino.
Era la misma
Pena cantando
detrás de una sonrisa.
Evoca los limonares
de Málaga la dormida,
y hay en su llanto dejos
de sal marina.
Como Homero cantó
ciego. Su voz tenía,
algo de mar sin luz
y naranja exprimida.
Хуан Брева
При велетенськім тілі
він голос мав тоненький —
дівчачий, дитинний.
О незрівнянне тремоло!
Ні, то була не пісня,
а за рахманним усміхом
сама журба невтішна.
Лимонне майво Мaлаги
у співі тім кипіло,
а в голосінні чулася
морська солона піна.
Як той Гомер, сліпий співав,
а в голосі бриніли
безсяйні хвилі моря
і чавлені цитрини.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)
Хуан Брева
Ростом колосс,
был он, как девочка,
тонкоголос.
Ни с чем не сравнить его трель
гибкий
стебель певучей скорби
с цветком улыбки.
Ночи Малаги в его пенье
лимонной тьмой истекают,
и приправила его плач
соль морская.
Пел он, слепой, как Гомер,
и была в его голосе сила
беззвездного моря, тоска
Немає коментарів:
Дописати коментар