XI
(11)
Смагла моя шкіра, ув очу —
одвага,
я пристрасть сама, я кохання вогонь,
душа моя захвату й нестяму спрагла,
Чи й ти цього прагнеш?
— О ні, не того.
Чоло мармурове і коси злотаві —
я ніжність одвічна і скромність свята,
ніга і розкоші на тебе чекають.
За мною шукаєш?
— О ні, ти —
не та.
Я мрія — прекрасна, але нездійсненна,
сягнути мене —
як сягнути звізди,
я фата-моргана, мара недіткненна,
й кохати не можу.
— Прийди, о
прийди!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
XI
—Yo soy
ardiente, yo soy morena,
yo soy
el símbolo de la pasión,
de
ansia de goces mi alma está llena.
¿A mí
me buscas?
—No es a
ti, no.
—Mi
frente es pálida, mis trenzas de oro:
puedo
brindarte dichas sin fin,
yo de
ternuras guardo un tesoro.
¿A mí
me llamas?
—No, no
es a ti.
—Yo soy
un sueño, un imposible,
vano
fantasma de niebla y luz;
soy
incorpórea, soy intangible:
no
puedo amarte.
—¡Oh ven,
ven tú!
XI
Я любострасна, смаглявотіла —
тобі всі радощі неземні
моя б жагуча душа відкрила.
Чи не мене ти шукаєш?
— Ні.
Золотокоса я, блідолиця —
була б розрадою у журбі.
В мені блаженства і утіх скарбниця.
Мені довіришся?
— Не
тобі.
Я сон, я мрія твоя незбутня,
тебе повіки не полюблю.
Я безтілесна, я невідчутна,
мара, омана...
— Прийди,
молю.
. . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Сергія Борщевського з видання
«Збірка поетів Іспанії та
Латинської Америки», 2006)
XI
— Я — смуглотіла,
вогонь палає
Бажань жагучих в серці на дні;
Душа кохання передчуває;
Мене шукаєш, поете? — Ні.
— Я —
золотокоса і білолиця;
Можливо, й щастя твоє в мені!
Я — незбагненна, я — чарівниця;
Мене ти кличеш, поете? — Ні.
— Я —
мрія світла і нездійсненна;
Я — сон казковий, я — диво з див;
Я — безтілесна, неосягненна;
Кохать не зможу. Прийди, прийди!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . (пер. Олени Криштальської з видання
«Густаво Адольфо Беккер. Рими»,
1993)
XI
— Я пылкостью
нрава и бронзою тела
внушаю неистовой
страсти мечты.
Мои наслажденья
не знают предела,
меня ли ты
жаждешь? — Увы, то не ты.
— Чело словно
мрамор и косы златые,
я тихое счастье
дарю, полюбя,
и нежно храню все
обеты святые.
Меня ли ты ищешь?
— О нет, не тебя!
— Я гостья из
снов, я всего лишь виденье,
я призрак,
рожденный меж светом и тьмой,
бесплотна,
рассеюсь от прикосновенья,
любить
неспособна... — Останься со мной!
Російський переклад Юлії Ушакової: http://mirznaet.ru/article/726/14-10-2013_stikhotvorenie-g-a-bekker
Послухати в оригіналі:
Розповідь про цю поезію еспанською: https://www.youtube.com/watch?v=0wNCQMHeCpc
Немає коментарів:
Дописати коментар