Гранада і 1850
Чути у кімнаті,
як водограй сміється.
Винограддя пальцем
і променем сонце
у те місце вказують,
де у мене серце.
Пропливають хмари
у повітрі серпня.
А мені примарилось,
а чи не примарилось,
що я у водограї —
просто усередині.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітка
«Гранада створена для музики, и все у ній співає — від води фонтанів до листя дерев», — писав поет.
Зі спогадів його брата,Франсіско Гарсії Льорки:
«...ми переїхали туди [до Гранади] 1908 року й оселилися в будинку номер шістдесят шість по Асер-дель-Даррен, Це був просторий триповерховий будинок, з патіо, галереєю та садом. Ми жили в цьому будинку кілька років, здається, поки Федеріко не скінчив коледж... Будинок на Асер-дель-Даррен запам’ятався братові більше за інші з різних причин, зокрема й тому, що у ньому пройшли юнацькі роки Федеріко, які особливо вплинули на його творчість...
У патіо було прохолодно, виноградні лози перепліталися над викладеним камінням майданчиком, у центрі якого був невеликий фонтан, а поруч росла чудова магнолія».
-------------------
У збірці слідом за цією поезією іде поезія «Прелюдія».
Примітка
«Гранада створена для музики, и все у ній співає — від води фонтанів до листя дерев», — писав поет.
Зі спогадів його брата,Франсіско Гарсії Льорки:
«...ми переїхали туди [до Гранади] 1908 року й оселилися в будинку номер шістдесят шість по Асер-дель-Даррен, Це був просторий триповерховий будинок, з патіо, галереєю та садом. Ми жили в цьому будинку кілька років, здається, поки Федеріко не скінчив коледж... Будинок на Асер-дель-Даррен запам’ятався братові більше за інші з різних причин, зокрема й тому, що у ньому пройшли юнацькі роки Федеріко, які особливо вплинули на його творчість...
У патіо було прохолодно, виноградні лози перепліталися над викладеним камінням майданчиком, у центрі якого був невеликий фонтан, а поруч росла чудова магнолія».
-------------------
У збірці слідом за цією поезією іде поезія «Прелюдія».
Granada y 1850
Desde
mi cuarto
oigo el
surtidor.
Un dedo
de la parra
y un
rayo de sol,
señalan
hacia el sitio
de mi
corazón.
Por el
aire de Agosto
se van
las nubes. Yo,
sueño
que no sueño
dentro
del surtidor.
Гранада и 1850
Я слышу, как за
стеною
струя бежит за
струей.
Рука лозы
виноградной —
и в ней луча
острие,
и хочет луч
дотянуться
туда, где сердце
мое.
Плывут облака
дремотно
в сентябрьскую
синеву.
И снится мне, что
родник я
и вижу сон наяву.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Анатолия Гелескула)
Гранада, 1850
Чую із кімнати
журкіт водограю.
А промінчик сонця
й навіть винограду
у моєму серці
вказують на рану.
У серпневім небі
пропливають хмари.
Марю, що не марю
у тім водограї.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)
Послухати в
оригіналі:
http://www.logospoetry.org/document.php?document_id=77812&code_language=ES
 |
| Пам’ятник Льорці у його рідному селищі Фуенте Вакерос |
Немає коментарів:
Дописати коментар