Vesper
Безгучність, спокій... Золотаве місто
в містерію вечірню упливає.
Собор — мов величезна рака. Хвилі
затоки переплетені вигадливо,
мов в’язь великих літер в архаїчних
священних книгах та антифонаріях.
Окреслені трикутниками білими
суден рибальських схематичні зариси;
з солоним пахом прибережних квітів
ледь чутний гук — «Уліссе!» — долинає.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітка. Vesper — лат.: вечір,
вечірня зірка
Vesper
Quietud,
quietud... Ya la ciudad de oro
ha
entrado en el misterio de la tarde.
La
catedral es un gran relicario.
La
bahía unifica sus cristales
en un
azul de arcaicas mayúsculas
de los
antifonarios y misales.
Las
barcas pescadoras estilizan
el
blancor de sus velas triangulares
y como
un eco que dijera: «Ulises»,
junta
alientos de flores y de sales.
Vesper
Спокій, спокій... І вже злотаве місто
Запричастилося вечірніх тайн.
Собор як дароносиця велика.
Блакитно хвилі в бухті мерехтять,
Зливаючись, мов заголовні літери
У требниках чи на старих листах.
Човни рибальські звідусіль спливлися,
Вітрил трикутних білістю ряхтять,
І мовби чується луна: «Уліссе!» —
У ній гіркота солі й запах трав.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Михайла Литвинця)
Vesper
Покой, покой...
И, причастившись тайн
вечерних, город
золотой безмолвен.
Похож на
дароносицу собор,
сплетаются
лазурной вязью волны,
как в требнике
заглавных букв узор,
а паруса рыбачьи
треугольны
и белизной
подчеркнутой своей
слепят глаза и
режут их до боли,
и даль полна
призывом: «Одиссей!» —
в нем запах трав
и горький привкус соли.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Эльги Линецкой)
Немає коментарів:
Дописати коментар