Люблю, любиш
Любити, любити, любити, любити завжди й усе суще,
любити разом із небом, любити разом із землею,
і тоді, як ясніє на сонці, і коли темне від бруду:
любити усім розумінням та пристрастю усією.
І коли гірська стежка життя видається задовгою,
і важка вона, і крута, і проходить над урвищами —
кохатись у неосяжності любові живо-червоної
і палати у горні плавильному
власних грудей!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Amo, amas
Amar,
amar, amar, amar siempre, con todo
el ser
y con la tierra y con el cielo,
con lo
claro del sol y lo oscuro del lodo:
Amar
por toda ciencia y amar por todo anhelo.
Y
cuando la montaña de la vida
nos sea
dura y larga y alta y llena de abismos,
amar la
inmensidad que es de amor encendida
¡y
arder en la fusión de nuestros pechos mismos!
AMO, AMAS (Я люблю, ты любишь — лат.)
Любить всегда,
любить всем существом,
любить любовью,
небом и землей,
ночною тенью,
солнечным теплом,
любить всей
мыслью, всей душой.
Когда же станет
дальше бесполезным
тяжелый путь по
жизни крутизне –
любить зажженную
любовью бездну,
сгореть самим в
горящем в нас огне!
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Инны Тыняновой)
Люблю, любиш
Любить, любить, любить, усім єством любити,
і сонця ясністю, і темінню
ріллі,
і небом голубим, і днем, грозою
вмитим,
любити розумом і серцем на
землі.
Нехай для нас життя хоч і горою
встане,
безоднями страшить, чорнішими
ночей, —
любім безмежний світ, коханням
осіянний,
палаймо до кінця вогнем своїх
грудей!
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Михайла Литвинця)
Послухати в
оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар