Мігель Ернандес. Запахи

З юнацьких поезій

Запахи

Щоб відчути запах гвоздика,

хлопчик стає навколінки.

Вибух карміновий. Запах

палахкотить червоно.

Щоб понюхати квіт помаранчу,

хлопчик стає на хідлі.

Над розсохою — піна.

І запах піниться біло.

Щоб дізнатись, як пахне коріння,

хлопчик лягає на землю.

Ці кігті, у ґрунт занурені,

пахнуть блакиттю небесною.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Olores

Para oler unos claveles,

este muchacho de hinojos.

Tiros de grana. El olor

pone sus extremos rojos.

Para oler unos azahares,

este muchacho con zancos.

Espuma en cruz. El olor

pone sus extremos blancos.

Para oler unas raíces,

tendido el muchacho este.

Uñas de tierra. El olor

lo pone todo celeste.

Из отроческих стихотворений

Запахи

Чтобы услышать запах гвоздики,

мальчик встает на колени.

Вспышки кармина. А запах

прядёт свои красные тени.

Чтоб дышать апельсинным цветом,

мальчик встает на ходули.

Пенятся ветви. А запах —

белее белого тюля.

Чтоб учуять, как пахнут корни,

мальчик на землю ложится.

Когти земли. А запах —

синее синего ситца.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Павла Грушко)