Пробудження
Світає, я потрохи вибираюсь
зі снів у спільний сон, й займають речі
свої місця, належні і доречні,
і в цей же час учора невиразне:
війська розбиті, підняті знамена,
птахів міграції віддавні і народів,
і Рим і Картаген — усе це сходиться
в тяжкім і неосяжнім сьогоденні.
Історія буденна теж вертається:
мій голос, вид, мій страх і моя доля.
Ось би мене віджалувати зволило
инше пробудження — смерть — даром часу,
в якім би пам’яти я збувсь і навіть імени!
Я б цим же ранком в забуття поринув!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
зі снів у спільний сон, й займають речі
свої місця, належні і доречні,
і в цей же час учора невиразне:
птахів міграції віддавні і народів,
і Рим і Картаген — усе це сходиться
в тяжкім і неосяжнім сьогоденні.
мій голос, вид, мій страх і моя доля.
Ось би мене віджалувати зволило
инше пробудження — смерть — даром часу,
Я б цим же ранком в забуття поринув!
Перекладацький коментар
За власним досвідом і дивлячись на роботи инших перекладачів, я можу сказати, що спроба зберегти точність рим — не на користь цій поезії. Вона з тих, у яких важливо в точности відтворити сказане автором. І так уже вийшло, що його текст у перекладі ніяк не хоче римуватися. Навіть попри те, що за формою це не еспанський, а англійський сонет, тож нам треба заримувати усього лише пари слів, а не четвірки. Спроба триматись оригіналу робить рими недостатньо дзвінкими і повними, як для клясичного сонета, спроби відійти від оригіналу призводить до викривлення його сенсу. А він тут дуже концентрований, усі слова ідеально вивірені, і сказати те саме инакше не вийде — то буде вже инший твір. У таких випадках я схиляюсь до того, щоб римувати асонансами або й зовсім позбутися рими. Враження сонету залишиться завдяки розмірові, а втрачено буде найменш цінний елемент. Якби переклад призначався для друку, я робила би примітки, зазначаючи, що в оригіналі сонет має точні рими, або ж, якщо видання двомовне, читач побачив би це і сам. Вірші зберегли би свою головну якість — виразність, потужність і здатність легко запам’ятовуватись — завдяки збереженому ритму, але не було б насилля над сенсом і не було б слабкуватих рим, які тільки псують враження.
de los sueños al sueño compartido
y las cosas recobran su debido
y esperado lugar y en el presente
ayer: las seculares migraciones
del pájaro y del hombre, las legiones
que el hierro destrozó, Roma y Cartago.
mi voz, mi rostro, mi temor, mi suerte.
¡Ah, si aquel otro despertar, la muerte,
me deparara un tiempo sin memoria
¡Ah, si en esa mañana hubiera olvido!
загального роблю я спробу втечі
сподівані місця займають речі
і день новий приходить впервину,
а з ним – політ птахів і рух народів,
І Рим, і Карфаген, і дух походів,
полки, яким залізо несло смерть.
мій голос, страх, лице і доля врешті.
Якби в новім пробудженні — у смерті —
знайшовся час, який моє б ім’я
Якби в той ранок взнав я забуття!
зі сну нічного вхожу в сон окремий
і всі ті речі, що довкола мене,
свої місця займають невідкладно,
вчорашнє: віковічні перегони
птахів і людства, грізні легіони,
залізом биті, Картагена й Риму.
обличчя, голос, жах у круговерті.
Якби світання не оце, а смерті
подарувало час мені без краю,
Якби цей ранок ранком був останнім!
Пробуждение
Забрезжил свет, и, путаясь в одежде,
Встаю от снов для будничного сна.
Из мелочей привычных ни одна
Не сдвинулась — настолько всё как прежде,
Что новый день сливается с былым,
Где так же носит племена и стаи,
Хрипит железо, воинства сметая,
И тот же Карфаген, и тот же Рим,
Опять лицо, что и не глядя знаю,
И голос, и тревога, и удел.
О, если б я, хоть умерев, сумел
Очнуться до конца, не вспоминая
Того, кто звался мной, рядясь в меня!
Быть позабытым с нынешнего дня!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Бориса
Дубина)
Забрезжил свет, и, путаясь в одежде,
Встаю от снов для будничного сна.
Из мелочей привычных ни одна
Не сдвинулась — настолько всё как прежде,
Что новый день сливается с былым,
Где так же носит племена и стаи,
Хрипит железо, воинства сметая,
И тот же Карфаген, и тот же Рим,
Опять лицо, что и не глядя знаю,
И голос, и тревога, и удел.
О, если б я, хоть умерев, сумел
Очнуться до конца, не вспоминая
Того, кто звался мной, рядясь в меня!
Быть позабытым с нынешнего дня!
https://www.youtube.com/watch?v=1CS4Y9LPZKk&ab_channel=JorgeLuisBorgesPoeta
https://www.youtube.com/watch?v=meRMKzhC1BA&ab_channel=Poes%C3%ADaRecitada-Tom%C3%A1sGalindo-
Немає коментарів:
Дописати коментар