Алехандро Касона. Маленьке диво

Маленьке диво
 
В цього дівчиська — біднятко! —
перса ще не з’явилися...
 
— Я так хочу мати перса! —
плакала і просила, —
Боженьку, сподій диво,
прошу тебе, невеличке!
 
Та не чув її Бог,
він так далеко, так високо...
 
Узяла вона двох голубок
і до грудей собі притулила...
Помах крил — вони в небі,
лиш пір’їнка на грудях лишилася.
 
Узяла дві зорі
і до грудей собі притулила...
Зорі тремтливо заблимали,
згасли і потемніли...
 
Зірвала тоді дві магнолії
і до грудей собі притулила...
Облетіли з магнолій
пелюстки ясно-білі.
 
Узяла два стільники
і до грудей собі притулила...
Але під вітром і віск,
і мед в стільниках скам’яніли.
 
Боженьку, сподій диво,
прошу тебе, невеличке!
 
Ні, не чув її Бог,
він так далеко, так високо.
 
Та одного чудового дня
їй кохання явилося
і розквітло у грудях!
А тоді двійко персів родилися —
із голубиними дзьобиками,
із зоряним тремтінням,
білі, немов магнолії,
мов стільники, налиті.
 
Були вони наче два дива...
невеличкі!
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Алехандро Касона. Туман

Туман

Скочуючися з гори,

туман опустився в долину.

Заплутався у дроці,

розкудлався у тополиних вітах,

зачепився за колючки глоду,

розлігся на пасовиськах.

Залишив увесь пейзаж

із зав’язаними очима.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Алехандро Касона. Морська знімка

Морська знімка

У синьому безбережжі

юнги сплять після вахти.

Яка п’яна від рому і моря

їхніх снів географія!

Пов’язь на чорних стегнах,

холодні зорі над пальмами,

змії ув очеретах,

контрабандистські тумани.

Сонця танцюють над кригою,

місяць глядить канібалом,

розбишаки-дельфіни

мчать на острів піратами!..

П’яні і безбережні

юнги сплять після вахти.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)