XIV
Перекотиста брила камінна у воді чи на схилі гірському,
круглобока дочка вулкану,
снігова голубиця...
у русі спадному її форма утратила ярість,
а гора рівночасно утратила смертоносну
загрозливу списоподібність своєї вершини...
і ось, мов небесне яйце, увійшла вона в річку,
і покотилася поміж іншим камінням,
не пам’ятаючи про свою першорідність,
усе далі і далі від інфернального вивергнення.
Так, небесно-гладка, дісталася моря,
досконала, зруйнована до основи,
прекрасна, супокійна і сконцентрована
чистота.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)