Із циклу «Марнотратство»,
який не входить до опублікованих
за життя поета збірок
Неписьменний
Хатчина при дорозі, їй до спини
хлів тулиться — і мов рвучка судома
стискає серце: нащо ти закинула,
мене до міста, доле несвідома...
В мурашник, де вино й життя суспільне
отруять, виснажать, ізсушать — та й по всьому.
А я же міг би бути селянином,
із тих, що хрестяться на гуркіт грому!
Коли би не до школи, а на ферму
навчатись віддали! Я мав тепер би
прозорі очі та безхитру вдачу.
І був би я, дикун благословенний,
— якби тільки лишився неписьменний —
мов птах, крилатим, мов віслюк, терплячим!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
