Із циклу «Марнотратство»,
який не входить до опублікованих
за життя поета збірок
за життя поета збірок
Неписьменний
Хатчина при дорозі, їй до спини
хлів тулиться — і мов рвучка судома
стискає серце: нащо ти закинула,
мене до міста, доле несвідома...
В мурашник, де вино й життя суспільне
отруять, виснажать, ізсушать — та й по всьому.
А я же міг би бути селянином,
із тих, що хрестяться на гуркіт грому!
Коли би не до школи, а на ферму
навчатись віддали! Я мав тепер би
прозорі очі та безхитру вдачу.
І був би я, дикун благословенний,
— якби тільки лишився неписьменний —
мов птах, крилатим, мов віслюк, терплячим!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Despilfarros»
Sin aprender el alfabeto
La
choza que se mira en el camino,
medio
inclinada en un corral, me apena
y
oprime el corazón... Es mi destino
vivir
en la ciudad, en la colmena
de la
ciudad, donde nos mata el vino
y la
vida social nos envenena.
¡Y yo
que pude ser un campesino
de esos
que se santiguan cuando truena!
¡Y yo
que pude ser lo que sería
si me
hubiesen mandado a una alquería
y no a
una escuela elemental! Cazurro
de los
bosques, ¡qué bien hubiera estado
sin
aprender ni el alfabeto, alado
como el
ave y paciente como el burro!
Послухати в
оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар