Федеріко Гарсія Льорка. Стріла

Із циклу «Сюїта повернення»

Стріла

У моря спів аквамариновий.

(О, криниченько бідна!)

Спів неба блакитний і синій.

(О, зірничко самітна!)

Спів Бога теж має свій колір.

(Бідні криничка і море!)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Федеріко Гарсія Льорка. Реальність

Із циклу «Сюїта повернення»

Реальність

Мати моя у фотелі

драму Гюго читала.

Паленіли дерева

золотом у заграві.

А у смерковій залі

інше сонце вмирало,

наче лебідь блідавий

сумоти без печалі.

Млисті січневі тумани

розлягались полями.

Пастухи, мов примари,

з’являлися і зникали.

Цього дня мусив стяти

розу своїми руками.

Мою пристрасну розу

з темрявими пелюстками,

коли паленіли стовбури

золотом у заграві.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Федеріко Гарсія Льорка. Як ти...

Із циклу «Сюїта повернення»

Як ти...

Розлетітись готове

крихке небо на скалки:

під черешнею, сповненою

червоного граю,

я аж марю тобою,

дівчинонько-селяночко!

Неба туй-туй не стане —

конче мусиш се знати, —

як, черешню минаючи,

мене не цілуватимеш.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)