Хорхе Люїс Борхес. Пробудження

Пробудження
 
Світає, я потрохи вибираюсь
зі снів у спільний сон, й займають речі
свої місця, належні і доречні,
і в цей же час учора невиразне:
 
війська розбиті, підняті знамена,
птахів міграції віддавні і народів,
і Рим і Картаген — усе це сходиться
в тяжкім і неосяжнім сьогоденні.
 
Історія буденна теж вертається:
мій голос, вид, мій страх і моя доля.
Ось би мене віджалувати зволило
инше пробудження — смерть — даром часу,
 
в якім би пам’яти я збувсь і навіть імени!
Я б цим же ранком в забуття поринув!
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Перекладацький коментар