Шарль Бодлер. Запрошення до подорожі

Запрошення до подорожі

Сестро і дитя,
Лагідне буття
Най постане у твоїй уяві: 
В коханні кожна мить
І навіть смерть лиш спить
В чарівному, як ти, далекім краї!
Промені світил
В серпанковій імлі — 
Погляд твій в сльозах непевний
Просто до душі
Промовля в тиші
Імовірливо і потаємно.

Все диха ладом, упокоєм,
Нігой, розкошами, красою.

В нашій спочивальні — 
Миготливий ґлянець
Меблів, полірованих роками;
Незвичайних квітів
Пахощі в повітрі
З ароматом бурштину зміша́ні.
Східні пишноти,
Плафонів яснота,
Глибокі виборні свічада...
Речі мовлять без слів,
І мова ця їхня — 
Солодка для серця відрада.

Все диха ладом, упокоєм,
Нігой, розкошами, красою.

Стоять кораблі
З далеких країв
В дрімотному сні у причалів;
Безцінні скарби
Здобули тобі
І новими мандрами марять.
А сонця захід
Убрав в гіацинт
І злато поля і канали; 
І світ, оповитий
Згасаючим світлом
Теплим, у сон поринає.

Все диха ладом, упокоєм,
Нігой, розкошами, красою.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Айвазовський Іван Костянтинович (1817–1900). Захід на морі. 1856

L'invitation au voyage

Mon enfant, ma soeur,
Songe à la douceur
D'aller là-bas vivre ensemble!
Aimer à loisir,
Aimer et mourir
Au pays qui te ressemble!
Les soleils mouillés
De ces ciels brouillés
Pour mon esprit ont les charmes
Si mystérieux
De tes traîtres yeux,
Brillant à travers leurs larmes.

Là, tout n'est qu'ordre et beauté,
Luxe, calme et volupté.

Des meubles luisants,
Polis par les ans,
Décoreraient notre chambre;
Les plus rares fleurs
Mêlant leurs odeurs
Aux vagues senteurs de l'ambre,
Les riches plafonds,
Les miroirs profonds,
La splendeur orientale,
Tout y parlerait
À l'âme en secret
Sa douce langue natale.

Là, tout n'est qu'ordre et beauté,
Luxe, calme et volupté.

Vois sur ces canaux
Dormir ces vaisseaux
Dont l'humeur est vagabonde;
C'est pour assouvir
Ton moindre désir
Qu'ils viennent du bout du monde.
— Les soleils couchants
Revêtent les champs,
Les canaux, la ville entière,
D'hyacinthe et d'or;
Le monde s'endort
Dans une chaude lumière.

Là, tout n'est qu'ordre et beauté,
Luxe, calme et volupté.

Запрошення до подорожі

Посестро, дитя, 
Прийде забуття, 
Коли я полинути можу 
В обіймах твоїх 
До скону палких 
В країну, на тебе так схожу! 
Притлумлений жар 
Пожухлих тих хмар 
Для мене небачене диво 
Твоїх таємниць 
Зрадливих зіниць, 
Що сяють крізь сльози щасливо.

Там лад, насолоди п’янкі, 
Розкоші, краса й супокій.

З далеких епох 
Ми меблів удвох 
Наставимо в нашій кімнаті, 
Де рідкісний квіт 
Відтінки століть 
До амбри почне долучати, 
Де стеля ліпна 

Семирадський Генріх Іполитович (1843–1902). 

Біля водойми. 1895

Й свічад глибина, 
І східні всілякі пишноти, 
Де все, далебі, 
Ласкаво тобі 
Слова промовлятиме потай.

Там лад, насолоди п’янкі, 
Розкоші, краса й супокій.

Поглянь — кораблі 
В блакитній імлі 
Заснули опісля блукання. 
Вони звіддалік 
Прийшли, щоб навік 
Твої вдовольнити бажання. 
Злотисті сонця 
Тепер без кінця 
Вкривають канали, все місто 
Й зелені поля, 
І всесвіт-земля 
В теплі засинає вогнисто.

Там лад, насолоди п’янкі, 
Розкоші, краса й супокій. 

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Всеволода Ткаченко)

Переклади російською

Это стихотворение переводили А. Альвинг, А. Булдеев, Д. Мережковский, А. Курсинский, А. Панов, Эллис, М. Цветаева, П. Якубович, И. Озерова


Голубка моя

 Голубка моя,
Умчимся в края,
Где всё, как и ты, совершенство,
И будем мы там
Делить пополам
И жизнь, и любовь, и блаженство.
Из влажных завес
Туманных небес
Там солнце задумчиво блещет,
Как эти глаза,
Где жемчуг-слеза,
Слеза упоенья трепещет.

Это мир таинственной мечты,

Брюллов Карл Павлович (1799–1852). 

Італійський ранок

Неги, ласк, любви и красоты.

Вся мебель кругом
В покое твоем
От времени ярко лоснится.
Дыханье цветов
Заморских садов
И веянье амбры струится.
Богат и высок
Лепной потолок,
И там зеркала так глубоки;
И сказочный вид
Душе говорит
О дальнем, о чудном Востоке.

Это мир таинственной мечты,
Неги, ласк, любви и красоты.

Взгляни на канал,
Где флот задремал:
Туда, как залетная стая,
Свой груз корабли
От края земли
Несут для тебя, дорогая.
Дома и залив
Вечерний отлив
Одел гиацинтами пышно,
И теплой волной,
Как дождь золотой,
Лучи он роняет неслышно.

Это мир таинственной мечты,
Неги, ласк, любви и красоты.


. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Дмитрия Мережковского, 1885)



Приглашение к путешествию

Дорогое дитя!
Унесемся, шутя,
К жизни новой, далекой, блаженной,
Чтоб любить и гореть
И, любя, умереть
В той стране — как и ты, совершенной!
В небесах влажный луч
Меж разорванных туч
Взор таинственно манит, ласкает,
Как изменой глаза,
Где прозрачна слеза,
Где сквозь слезы улыбка мелькает.

Там Прекрасного строгая власть,
Безмятежность и роскошь и страсть!

Там блестит долгих лет

Семирадський Генріх Іполитович (1843–1902).

Антична сцена. (Дівчина із квіткою)

Вкруг на мебели след,
Наш укромный приют украшая;
Купы редких цветов
Напоят наш альков,
С легкой амброй свой запах мешая.
Там богатый плафон
В зеркалах повторен,
Все там дышит роскошным Востоком,
И всегда об одном,
Лишь о милом, родном
С изумленным беседует оком!

Там Прекрасного строгая власть,
Безмятежность и роскошь и страсть.

На каналах вдали
Чутко спят корабли,
Но капризен их сон безмятежный;
Захоти — и опять
Понесется их рать
За пределы вселенной безбрежной.
— Догорает закат,
И лучи золотят
Гиацинтовым блеском каналы;
Всюду сон, всюду мир,
Засыпает весь мир,
Теплым светом облитый, усталый.

Там Прекрасного строгая власть,
Безмятежность и роскошь и страсть.


. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Эллиса (1879–1947))




Приглашение к путешествию

Дитя, сестра моя!
Уедем в те края,
Где мы с тобой не разлучаться сможем,
Где для любви — века,

Где даже смерть легка,
В краю желанном, на тебя похожем.
И солнца влажный луч
Среди ненастных туч
Усталого ума легко коснется.
Твоих неверных глаз
Таинственный приказ —
В соленой пелене два черных солнца.

Там красота, там гармоничный строй,
Там сладострастье, роскошь и покой.

И мы войдем вдвоем
В высокий древний дом,
Где временем уют отполирован,
Где аромат цветов

Семирадський Генріх Іполитович (1843–1902). 
Краса і любов. 1894

Изыскан и медов,
Где смутной амброй воздух околдован.
Под тонким льдом стекла
Бездонны зеркала.
Восточный блеск играет каждой гранью.
Все говорит в тиши
На языке души,
Единственном, достойном пониманья.

Там красота, там гармоничный строй,
Там сладострастье, роскошь и покой.

В каналах корабли
В дремотный дрейф легли.
Бродячий нрав их — голубого цвета,
Сюда пригнал их бриз
Исполнить твой каприз.
Они пришли с другого края света.
— А солнечный закат
Соткал полям наряд,
Одел каналы, улицы и зданья,
И блеском золотым
Весь город одержим
В неистовом предсумрачном сиянье.

Там красота, там гармоничный строй,
Там сладострастье, роскошь и покой.


. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Ирины Озеровой (1934–1984))


Чудовий переклад Ірини Озерової було покладено на музыку Давідом Тухмановим, і 1975 року пісня вийшла на платівці «По волне моей памяти»: https://www.youtube.com/watch?v=6aRCWjhU7lc&feature=player_embedded.


Послухати в оригіналі:

http://www.youtube.com/watch?v=wAoEKJGJNvY
https://www.youtube.com/watch?v=aCLovsHNElE
Співане виконання:
https://www.youtube.com/watch?v=P4SmuMstFkA
https://www.youtube.com/watch?v=Ck9geoxCGkc

А на завершення ще трохи настроєвого живопису:

Семирадський Генріх Іполитович (1843–1902). Відпочинок. 1890

Семирадський Генріх Іполитович (1843–1902). Римский пейзаж

Семирадський Генріх Іполитович (1843–1902). Танок поміж кинджалами

Семирадський Генріх Іполитович (1843–1902). Біля джерела. 1898

Семирадський Генріх Іполитович (1843–1902). Водоноса в античному ландшафті

Унтербергер Франц Річард (1838–1902). Амальфі, Салерно

Унтербергер Франц Річард (1838–1902). Вигляд з тераси

Унтербергер Франц Річард (1838–1902). Генуя

Леонардо да Вінчі (1452–1519). Молода пані із хутром (Young lady with a fur)